Halyna Kruk (Галина Крук)
*** [стільки дозрілої злості]
*** [стільки дозрілої злості]
стільки дозрілої злості, що нею
можна начиняти розривні кулі
і стріляти самими очима,
зносячи голову з пліч
тільки яку саме голову треба знести,
щоб зупинити цього багатоликого монстра
зі слизькими іклами, що хапає і пожирає,
і не вдавиться, гадина
стільки злютованої люті - відповісти за кожного
але куля, підлітаючи впритул, зависає на рівні очей,
придивляється, чекає якогось знаку,
що це саме та голова, без якої все виправиться
вагається, ніби не з того металу її вилито, як дитину
разом із купіллю, виплеснуто безрезультатно,
надаремно розтрачено, не в ті очі,
цим все одно
чи поезія може бути доказом
готовності вбити, нездатності змиритися
потреби дати відсіч не словом, а ділом?
грона гніву наливаються соком,
бубнявіють у пальцях, темніють,
скоро вже ніщо не зможе втримати їх
в умі, в уяві, в тілі, згрупованому для захисту