Claudia Dathe
german
Вірш на кінець осені
Цілком
анонімна історія, тут нікого нема,
зім’ята постіль із майже невидною
плямою у формі тіла, і відчинене вікно.
M. S.
Я заснув швидко, як ніколи, з рибальським гачком, загнаним у палець,
отака історія, все починалося з втечі вгору розмоклими східцями,
просто видовбаними у глинястому схилі, а закінчилося в калюжі крові,
яка била фонтаном з розбитої ампули. Коли страшно,
найкраще заснути.
Ще була історія про рибу, в шлунку якої знайшли нерозірваний снаряд, кажуть,
деякі риби доживають до сімдесяти років.
Історії можуть повторюватися нескінченно, п’яна мешканка Лапландії знов
стріляє в свого чоловіка, сплутавши його з ведмедем, що сприяє впровадженню
сухого закону на цілих двадцять років; американця й росіянку знову
висилають на навколоземну орбіту, щоб дослідити специфіку запліднення
в невагомості; Кортні Лав після рекордної дози кокаїну починає промовляти голосом
покійного В. Г. Одена.
Окремі речі все-таки можна перевірити, вдаючи, що спиш,
залишаючи мікроскопічну щілину у дверях до ванної, посипаючи поріг
цукровою пудрою. Мало що залишається сухим – такі часи.
Якийсь собака цілу ніч бігав навколо огорожі. Я простягаю руку на іншу
половину ліжка, але там лише тепло й волого, як в екваторіальному лісі;
склянка, залишена на ніч на садовому столику, повна вже іншої рідини,
жовтаво-зеленої, тривожної, з осадом.
Щось спить на дні будь-якої розповіді, як безпритульний, що ночує, запорпавшись
у теплий пісок пляжу. Виїжджаючи, я
обстежую кожен куток саду. Хоч як прикро, залишаються зовсім несуттєві речі:
кілька відер з залишками вапна і оранжевої фарби, повалений іржавий флюгер,
сліди чиєїсь сечі на інеї, що вкриває гілки ялин, біля самої землі,
з тінявого боку.
Audio production: International Poetry Festival Meridian Czernowitz
VERSE ZUM HERBSTENDE
Eine ganz
anonyme Geschichte, es ist keiner da,
zerknautschtes Bettzeug mit einem beinahe unsichtbaren
Fleck in Körperform und ein geöffnetes Fenster.
M.S.
Ich schlief ein, so schnell wie nie, mit einem Angelhaken, in den Finger gebohrt,
dann diese Geschichte, alles begann mit einer Flucht nach oben über glitschige Stufen,
in den lehmigen Hügel getrieben, und es endete mit einer Lache Blut,
das aus einer zerbrochenen Ampulle rann. In angstvollen Augenblicken
schläft man am besten ein.
Weiters die Geschichte über den Fisch, in dessen Magen sich Blindgängermunition fand,
es heißt,
manche Fische werden siebzig Jahre alt.
Die Geschichten wiederholen sich ständig, da schießt eine betrunkene Lappländerin
auf ihren Mann, weil sie ihn für einen Bären hält, und so gibt es
für die nächsten zwanzig Jahre Alkoholverbot; da schickt man einen Amerikaner und eine
Russin auf die Erdumlaufbahn, um die Befruchtung
in der Schwerelosigkeit zu erforschen; nach einer Rekorddosis Kokain spricht Courtney Love
mit der Stimme
des verstorbenen W.H. Auden.
Und doch kannst du einige Dinge überprüfen, wenn du dich schlafend stellst,
einen winzigen Spalt in der Badtür lässt und die Schwelle mit Puderzucker
bestreust. Wer kommt schon trockenen Fußes heraus in diesen Zeiten.
Ein Hund läuft die Nacht hindurch am Zaun entlang. Ich taste nach der anderen
Seite des Bettes, dort ist es nur warm und feucht wie im Regenwald;
das Glas, für die Nacht auf dem Gartentisch abgestellt, ist schon mit einer anderen
Flüssigkeit gefüllt,
gelblich-grün, unruhig, mit Bodensatz.
Etwas ruht auf dem Grund jeder Erzählung, wie ein Obdachloser, der sich
zum Schlafen
in den warmen Ufersand wühlt. Wenn ich aufbreche,
inspiziere ich jeden Winkel des Gartens. Traurigerweise bleiben völlig
belanglose Dinge zurück:
einige Eimer mit Kalkresten und orange Farbe, ein abgefallener, rostiger Wetterhahn,
im Reif, der die Fichtenzweige bedeckt, jemandes Urinspuren, an der Schattenseite,
direkt über dem Boden.