Vladas Braziūnas
lithuanian
[Увійшовши в хащі, де повно птиць]
Увійшовши в хащі, де повно птиць,
уяви: природа — майстерня Бога,
по якій блукає твоя знемога.
Все, що можеш ти, — це упасти ниць.
Невблаганна зелень зійшла, як мор,
як потоп, як піна, слизька на дотик.
Ці рослини горді. Вони наркотик.
Ці рослини схожі на хор потвор.
«Але що там зелень! Вона — це тло
для рептилій, гемонів. Я вбираю
це гниття, цю розкіш — праобраз раю,
де не все збулося й повсюди зло».
Ти, що маєш меч і до нього дух
у спасеннім тілі, рубай, мов Юрій,
розпанахуй гемонів, гарпій, фурій,
розтинай пітонів, немов ропух!
Бо якщо вже тут збожеволів Бог
і вінцем творіння цей бестіарій,
де яріє регіт чортячих арій, —
ти повинен цим падлом встелити мох!
Ти повинен вийти з хащів, поки
над тобою Пані Ясна пробуде.
Ти, що світло маєш в очах приблуди,
мусиш вийти на срібло. І навпаки.
From: unveröffentlichtem Manuskript / unpublished
Audio production: 2001 M.Mechner, literaturWERKstatt berlin
[Įsigavęs tankmėn, paukščių pilnon]
Įsigavęs tankmėn, paukščių pilnon,
įsivaizduok: gamta – Dievo dirbtuvė,
kur tava bejėgystė jau užsibuvo.
čia tegali, – kniūbsčias pult patykom.
Žaluma nepaliauja it maras eit,
Kyla putom, slystančiom lytint, potvyniu.
Augalai tie išdidūs. Jie gi narkotikas.
Tarsi išgamų choras tie augalai.
„Ką čia ta žaluma! Įsiimt –
toms reptilijoms, hemonams. Sugeriu
rojaus provaizdį – prabangą sutrose.
Kur ne visa įvykę ir blogis aplink“.
Kardą kurs nulaikai, dvasią laikai
išganytame kūne, kirsk tartum Jurgis,
hemonus plėšyk, harpijas, furijas,
pitonus it rupūžes kokias pribaik!
Nes jei išprotėt teikėsi Dievas čia
ir kūrybos vainikas tas bestiarijus,
riba juoksmas nelabojo arijų, –
samanas privalai aptaisyt šia maita!
Privalai palikt tankmę šią, aukštai
virš tavęs Mergelė Skaisčiausia blaivos.
Šviesą kurs neši akyse užeivio,
į sidabrą ją privalai iškeist. Ar atvirkščiai.