Andrej Chadanowitsch
白俄罗斯文
[Увійшовши в хащі, де повно птиць]
Увійшовши в хащі, де повно птиць,
уяви: природа — майстерня Бога,
по якій блукає твоя знемога.
Все, що можеш ти, — це упасти ниць.
Невблаганна зелень зійшла, як мор,
як потоп, як піна, слизька на дотик.
Ці рослини горді. Вони наркотик.
Ці рослини схожі на хор потвор.
«Але що там зелень! Вона — це тло
для рептилій, гемонів. Я вбираю
це гниття, цю розкіш — праобраз раю,
де не все збулося й повсюди зло».
Ти, що маєш меч і до нього дух
у спасеннім тілі, рубай, мов Юрій,
розпанахуй гемонів, гарпій, фурій,
розтинай пітонів, немов ропух!
Бо якщо вже тут збожеволів Бог
і вінцем творіння цей бестіарій,
де яріє регіт чортячих арій, —
ти повинен цим падлом встелити мох!
Ти повинен вийти з хащів, поки
над тобою Пані Ясна пробуде.
Ти, що світло маєш в очах приблуди,
мусиш вийти на срібло. І навпаки.
从: unveröffentlichtem Manuskript / unpublished
录制: 2001 M.Mechner, literaturWERKstatt berlin
[Увайшоўшы ў ў поўны птахаў гушчар]
Увайшоўшы ў ў поўны птахаў гушчар,
уяві: прырода – майстроўня Бога,
па якой блукае твая зьнямога.
Можаш толькі ўпасьці, схаваўшы твар.
Зеляніны мора прыйшло, як мор,
як патоп у пене, сьлізкі на дотык.
У расьлінаў – гонар. Яны – наркотык.
У расьлінаў – гучны пачварны хор.
“Зеляніна – што там! Яна – жытло
для рэптылій, цмокаў. І я ўбіраю
гэту гніль і слодыч – правобраз раю,
дзе ня ўсё збылося i ўсюды зло”.
Ты, што маеш меч ды нязломны дух,
што ўратуе цела, сячы, як Юры,
расьсякай гадзюкаў, гарпій і фурый,
расьцінай пітонаў, нібы рапух!
Бо калі ўгары – звар’яцелы Бог
і вянцом тварэньня стаў бэстыярый,
дзе віруе рогат д’ябальскіх арый, –
мусіш падлай гэтай высьцеліць мох!
Мусіш выйсьці зь цемрадзі ў барацьбе,
покуль Ясна Панна дае адвагі.
Ты, што срэбра бачыш у снох бадзягі,
дасягнеш яго. Ці яно цябе.