Taras Malkovych (Тарас Малкович)
[Рух дверей, ніби чоловік стогне уві сні]
[Рух дверей, ніби чоловік стогне уві сні]
Рух дверей, ніби чоловік стогне уві сні.
В абсолютній тиші я неспокійно перечікував,
доки відчинені двері зачинять, а отже
вищий тембр стогону перетече у стогін куди басовитіший.
Я уявляв чоловіка, який ще в дитинстві, загравшись у хованки,
заховався за непримітні дверцята
десь у затьмянілому кутку квартири.
Дивувався проте, чому його не знаходили так довго.
Ніхто так і не глянув у той куток, а чоловік заснув
і з часом просто вріс у двері; і ось тепер
чуються його стогони:
відімкнеш двері – стогін тонший, радісніший,
ніби чоловік бачить, що двері відчинено і він вільний.
А коли двері знову зачиняють –
чоловік басовито, по-невільницьки простогнює,
ніби востаннє.
І я, не витримавши, скрикую:
Чоловіче, вічний швейцаре, врослий у двері,
прокинься, я не хочу ні бігти до місця жмурок,
ні стукати, ні кричати нікому про твою появу,
але я знайшов тебе, чоловіче,
всі тебе покинули, а я знайшов.
Прокинься, я прийшов щоб
розмурувати тебе з дверей
і змастити їх
власним голосом.