Halyna Kruk (Галина Крук)
Lindenstraße
Lindenstraße
З циклу «Топографія пам’яті»
мовчання – це така довга алея між липами,
де слова набухають у горлі, мов алергія,
і здається, що з хмар цих, за літо вицвілих,
ніхто ще не падав -
ні ангел замріяний,
ні снігу розпатране пір’я
людина, що випадково опинилася поруч,
дає мені зрозуміти звичайні речі:
ідучи самісіньким краєм життя,
тримайся за поручні,
вдихаючи, видихай
і нехай не до речі
згадуються деталі іншого часопростору
і на кожному роздоріжжі пам’ять
виймає якісь засмальцьовані карти,
на яких вже немає місця для зустрічі
і місця для ніжності,
але завжди залишається місце для втрати…
бо життя насправді - це те,
що ми втратили,
не розпізнали за даґеро- й стереотипами
бо пам'ять, як правило, зраджує
бо карти, як правило, краплені
бо всі слова, якщо вірити картам і пам’яті, липові