Bohdana Matijasch (Богдана Матіяш)
33 (98)
33 (98)
дуже скучаю Боже за жінкою яку ти забрав до себе нічого нікому
не пояснюючи не кажучи куди і навіщо і чи надовго її ведеш
і що далі і коли ми знову зустрінемося ти просто прийшов
просто сказав ходімо ти так легко мій Боже забрав її руку з моєї
і ви собі вийшли разом може мовчки а може про щось говорячи
може вона вперше сказала добре що ти вже тут ти ж знаєш я так
міцно сумувала за тобою мій Господи може вона ще встигла
поцілувати мене в чоло коли я заснула востаннє мене обійняти
ти ж знаєш я майже нічого звідти не пам’ятаю навіть запаху
ладану може його насправді тоді й не було зрештою хіба все на світі
мусить закінчуватися ладаном але знаєш це майже нечесно геть зовсім
нічого про неї не знати жодних листів жодних звісток я вже мовчу
про розмови якщо й справді зовсім-зовсім не можна говорити чи ти
міг би мені розповісти бодай що вона робить де живе про що думає
якщо тобі не складно розкажи мені зрештою що стається коли ти
приходиш береш за руку вперше береш за руку так що ми нарешті
знаємо ось ти поруч що ми вперше відповідаємо на твій потиск
говоримо ось я Господи розкажи чи ти насправді тоді щось запитуєш
і чи потребуєш наших слів і голосу і пояснень і що ми могли би
тобі сказати чого ти іще не знав би ти ж пам’ятаєш кожен наш
крок і порух кожна думка і слово перед тобою навіть ті що ми забуваємо
і ті які нам хотілося б забути всі від першого до останнього
напевно я дуже знічуся якщо мені доведеться у чомусь виправдовуватись
щось розповідати щось доводити я майже не уявляю щоби в цьому
був сенс може ти просто дозволиш мені Боже тебе перепросити
і просто подякувати за все що мені сталося може тоді просто дозволиш
нарешті обійняти жінку за якою я дуже скучила