Valeria Boguslavska
ukrajinščina
[И тогда я влюбилась в чужие стихи...]
Чеславу Милошу
И тогда я влюбилась в чужие стихи,
шелестящие так, что иные кривились: «Шипенье...»
И оттуда, наверное, многие проистекли
для меня и несчастья, и счастья. Теперь я
присяжной переводчик, профессионал,
по ночам шелестящий страницами Даля,
поверяющий щебет по русским забытым словам
и бормочущий вслух, как над книгой гадальной.
Но спасибо за то, хоть не знаю, кому,
не себе и не Богу, не случаю и не ошибке,
что, шепча в заоконную парижскую тьму,
я робею по-прежнему, прежде чем выстукать перевод на машинке.
Не себе и не Богу, не случаю и не призванью —
языку, что любовному поверил признанью.
1980
[І тоді я закохалась у вірші чужі...]
Чеславу Мілошу
І тоді я закохалась у вірші чужі,
шелестливі такі, що дехто крививсь: “Шипіння...”
І звідти, напевно, багато які рубежі
задля мене нещасть і щастя... І от – терпіння:
перекладачка я справжня, професіонал,
по ночах я Даля гортаю в ручному режимі,
вгадую ті самі щебети в російських забутих словах,
вголос їх бубоню, мов за посібником із ворожіння.
Та спасибі за те, хоч не знаю, кому,
не собі і не Богу і не газетній підшивці,
що, шепочучи в завіконну паризьку пітьму,
я гублюсь, як колись, перш ніж вистукати на машинці.
Не собі і не Богу, не покликанню, не помилці випадковій,
а мові, що повірила зізнанню у любові.