Bohdana Matijasch (Богдана Матіяш)
25 (79)
25 (79)
сьогодні я дуже відчуваю як сумує шкіра мого обличчя коли тебе немає вона стає
схожа на листя на благеньке осіннє листя на втомлену соснову кору ти бачив
коли-небудь як вона опадає зі стовбурів як губиться на землі поміж шишок
трави і моху ту з самих вершечків дерев де соснова кора тонка як папір і прозора
як папір навіть іще прозоріша чи ти бачив як вона облітає як вона відривається
як вона тремтить у повітрі як довго й невагомо балансує і врешті падає як тьмяніє
мій голос хочеш я розповім тобі як тьмяніє мій голос як він сиплеться мені
поміж пальцями як надщерблені монети так глухо так непросто як мій голос
застрягає мені в горлі і мені чомусь здається що так пересихають криниці так вода
западає все глибше під землю і опущені відра повертаються догори порожні
ледь-ледь торкнуті тванню ледь насичені тихим болотним запахом і вільготою
як далеко як глибоко завертає свої шляхи вода давай розповім тобі яка вона була
солодка давай розповім тільки ж так зривається голос тільки ж так сумує
навіть волосся тільки так розсипається мені плечами так пахне тугою й тишею
і холодним осіннім повітрям я сьогодні знову так глибоко дихаю так виразно бачу
поверхні речей так запам’ятовую кожен дотик мені спочатку холодно на вітрі а тоді
починають пашіти щоки і я торкаюся до них замерзлими руками і чую як моя шкіра
сумує і тоді згадую як ти усміхаєшся як неквапно народжується твій усміх так міцно
хочу його пам’ятати вимовляю самими губами сіль дорожча від золота а ти
дорожчий від солі і від трави що росте де хоче і від сироїжок у лісі що чекають дощу
і від шипшини й від глоду і від листя подорожника ти дорожчий от тільки шкіра моя
сумує очі мої на вітрі сльозяться серце моє живицею стікає