Bohdana Matijasch (Богдана Матіяш)
21 (64)
21 (64)
кожен біль якби ти захотів Господи міг би обернутися в радість
коли світ засинає і коли вже не розрізняю твоїх обрисів
думаю яка радість на дотик яка на колір і який має запах думаю
як народжується людський усміх і як він розтає тільки скажи
чому він розтає мій Боже чому не може просто розсипатися в небі
семибарвною веселкою розливатися щебетом пташок це було би
так гарно мій Боже так безмежно щасливо так прозоро знаєш
часом думаю що ти творив цей світ напрочуд радісно і тоді так
засмучуюсь що поміж твоїх гір і річок птахів і звірят риб і комах
дерев і трави так багато болю що ним повниться ніч і день
ранок і вечір що його не забракне в найсолодших обіймах думаю
про тих що сумують і тих що радіють тих що вмирають і тих
що народжуються тих що дають і тих що приймають
знаєш кожен їхній порух кожен помисл кожен подих від першого
до останнього а ще ти знаєш як пронизливо й гостро тепер відчуваю
кожну радість і як проживаю кожну втрату як задихаюся серед
несправжніх речей і як мало маю справжніх як боюся ранити
і як боюся обнімати бо обнімати часом це майже те саме що ранити
навчи мене Боже обертати всі ці болі в радість якщо ти навчиш мене
я вже більше майже нічого не хотітиму майже нічого не проситиму
майже нічого не потребуватиму якщо тільки захочеш цього Господи