Iryna Tsilyk

украинский

Claudia Dathe

немецкий

*** [Сліпі ведуть сліпих.]

Сліпі ведуть сліпих.
Карнавал і битва тривають.
Сміх блазня всім чути.
Але зойки постраждалих дратують значно більше.
Стара пані з вузькими губами каже гидливо:
«Цить.
Ви надто голосні, кричуще некомфортні.
Ваша травмованість обурлива.
Не драматизуйте.
Вмирайте тихіше.
Як вам не соромно».
Маска байдужості виграла головний приз!
А нам не соромно.
Та й знаємо, літня пані – не така вже й черства.
Ми бачили, як вона промивала рани страдникам,
як годувала голодних,
як споряджала воїнів золотими обладунками.
Просто пані втомилася.
Забагато тривоги й галасу,
незрозумілих правил нової гри.
Люба пані, вибач, але ми битимемося й далі.
Просто не можемо інакше.
Ми поставили все, що в нас є, на кін:
нашу свободу, наше майбутнє, наші доми,
не кажучи вже про наших дітей,
убитих, живих і ще не народжених.
Ми будемо битися за кожен сантиметр цієї землі,
ми оплакуватимемо кожного воїна,
кожну загублену душу,
кожну зламану стеблину,
кожне розорене гніздо,
кожен зруйнований світ,  
кожну випалену пустку у тім краю,
де так радісно буяли квітучі вишні й абрикоси.
Ми живим щитом станемо в бій  
поміж одвічними ворогами – добром і злом.
А заодно, люба пані, захистимо твій спокій
і право безтурботно випити щовечірній чай.

© Iryna Tsilyk
Аудиопроизводство: Haus für Poesie, 2022

*** [Blinde führen Blinde]

Blinde führen Blinde.

Karneval und Schlacht dauern an.

Das Lachen des Narren hören alle.

Doch das Seufzen der Heimgesuchten empört wesentlich mehr.

Angewidert sagt eine ältere Dame mit schmalen Lippen:

„Pst.

Ihr seid zu laut, eklatant unbequem.

Eure Traumatisierung ist belastend.

Stellt euch nicht so an.

Sterbt doch leiser.

Dass ihr euch nicht schämt.“

Die Maske der Gleichgültigkeit gewinnt den Hauptpreis!

Doch wir schämen uns nicht.

Wir wissen ja, dass die betagte Dame nicht wirklich hart ist.

Wir haben gesehen, wie sie den Märtyrern die Wunden gewaschen,

die Hungrigen gespeist,

die Kämpfer mit goldenen Rüstungen bewehrt hat.

Die Dame ist einfach müde.

Zu viel Aufregung und Lärm,

unklare Regeln in einem neuen Spiel.

Verehrte Dame, Entschuldigung, aber wir werden weiter kämpfen.

Wir können nicht anders.

Wir haben alles eingesetzt, was wir hatten:

unsere Freiheit, unsere Zukunft, unsere Häuser,

von unseren Kindern nicht zu reden,

den getöteten, den lebenden und den ungeborenen.

Wir kämpfen um jeden Zentimeter Erde,

wir beweinen jeden Kämpfer

jede verlorene Seele,

jeden geknickten Zweig,

jedes geplünderte Nest,

jede ausgebrannte Ruine in diesen Gefilden,

in denen die blühenden Kirschen und Aprikosen so frisch sprossen.

Als lebendiges Schild stehen wir im Kampf

zwischen den ewigen Feinden – Gut und Böse.

Und gleichzeitig, werte Dame, verteidigen wir deine Ruhe

und dein Recht, unbekümmert den Abendtee zu trinken.

Aus dem Ukrainischen von Claudia Dathe