Vasiliy Chepelev (Василий Чепелев)
Translator
on Lyrikline: 3 poems translated
from: ucraniano to: russo
Original
Translation
[Гейшо, продай мені свою любов]
ucraniano | Andrij Ljubka
Гейшо, продай мені свою любов.
Грошей вистачить на дві години,
Мене – рівно на половину.
Гейшо, я хочу, аби моє життя було кольору твоєї губної
Помади, спідньої білизни і носових хусточок із квітами,
Я хочу пахнути, як твоє волосся,
Бути теплим, як твоя шкіра.
Гейшо, продай мені свою любов, мого життя вистачить
Для того, щоб зрозуміти тебе, моєї любові досить, аби
Не плакати, мого серця досить, аби померти.
Я хочу, аби ти розказала мені про своє дитинство, про свою
Музику і браслети на руках, про Вінницю у 2002-му,
Вокзали і макарони, раптову звістку, що батько помер від раку, і ти
Зовсім не бачила неба, яке стояло, ніби вода у ванні, в якій ти різала вени,
І як ти потім їхала в потязі, і як в Карпатах їла ожину і пила
Воду з річок, як ночувала на сінокосах, як опинилася в Ужгороді,
Розкажи мені, я добрий старий письменник, я
Про все напишу.
Гейшо, продай мені свою любов,
Цілуй мене, дряпай, нашіптуй
Якісь дитячі віршики про сонечко, маму, квіти.
Ти – жінка за двісті гривень.
Я не можу не закохатися.
from: Тероризм
Lemberg: Piramida, 2008
[Гейша, продай мне свою любовь]
russo
Гейша, продай мне свою любовь.
Денег хватит на два часа, четыреста гривен,
Меня хватит ровно на половину.
Гейша, я хочу, чтобы моя жизнь была цвета твоей губной
Помады, твоего нижнего белья, твоих носовых платочков с цветами,
Я хочу пахнуть, как твои волосы,
Быть теплым бархатом твоей кожи.
Гейша, продай мне свою любовь, моей жизни хватит
Для того, чтобы понять тебя, моей любви достаточно, чтобы
Не плакать, моего сердца достаточно, чтобы оно не билось.
Я хочу, чтобы ты рассказала мне про своё детство, про свою
Музыку и браслетики на руках, про Винницу в две тысячи втором,
Вокзалы и макароны, про внезапную весть, что отец умер от рака, и как ты
Совсем не видела закатного неба, стоявшего, будто вода в ванне, в которой ты резала вены,
И как ты потом ехала в поезде, и как в Карпатах ела ежевику и пила
Воду из маленьких ручейков, как ночевала на сенокосах, как очутилась в Ужгороде,
Расскажи мне, я добрый старый писатель, я
Про всё напишу.
Гейша, продай мне свою любовь,
Целуй меня, царапай, нашёптывай мне
Детские стишки про солнышко, маму, про какие-нибудь цветочки.
Ты – жена мне за двести гривен.
Я не могу не влюбиться.
[Вона не хотіла виходити заміж, він сильно пив]
ucraniano | Andrij Ljubka
Вона не хотіла виходити заміж, він сильно пив;
Долю це замахало, вона сказала: „На раз, два, три –
Стрибаєте із вікна,а там як кому пощастить”.
І ось вони стоять на підвіконні. І під ними місто спить.
Вони купили разом квартиру і плюс собаку,
Вони хотіли мати дитину, яка би казала: „ Тату,
Давай не сварися з мамою і будемо жити просто,
Будемо ходити у кінотеатри і їсти пельмені з оцтом”.
Доля дає нам поезію, пиво і наш макдональдс.
Слави, кохання, щастя і грошей у неї обмаль.
Ти можеш життя прожити, граючись, ніби в кіно,
Але не помреш під музику, якшо ти не жан-поль бельмондо.
Смерть не зіграє тобі мелодію моріконе,
Для смерті усі однакові, для смерті – усі ми клони.
Доля нас розкине по світу, наче колоду карт –
У кожного своя доля, у кожного свій інфаркт.
І ось вони стрімко стрибають у прірву, взявшись за руки,
Вони хочуть померти, вони закохані, а любов – це муки.
І весь їхній політ до смерті – наче ранкова пробіжка.
Наше життя коротке й сліпуче, як кокаїнова доріжка.
from: Тероризм
Lemberg: Piramida, 2008
[Она не хотела за него замуж, он сильно пил]
russo
Она не хотела за него замуж, он сильно пил;
Судьбу это заколебало, и та сказала: «На раз, два, три -
Вы прыгнете из окна, а там кому как повезёт».
И вот они вместе на подоконнике. И город ночной их ждёт.
Они купили квартиру и сразу щенка – единение двух сердец.
Они хотели ребёнка, который бы говорил: «Отец,
Не ругайся с мамой, и будем жить счастливо с вами –
Кино по субботам, пельмени с уксусом вечерами».
Судьба дает нам поэзию, пиво и наш макдональдс.
Слава, любовь и деньги – это другая повесть.
Ты можешь всю жизнь жить играя, словно герой в кино,
Но не умрешь под музыку, если ты не бельмондо.
Смерть не сыграет тебе мелодию морриконе,
Для смерти все одинаковы, для смерти – все будто клоны.
Судьба нас раскинет по свету, точно колоду карт –
У каждого своя доля, у каждого свой инфаркт.
И вот он и она прыгают в пропасть города, обнимаются невпопад.
Они хотят умереть, они влюблены, любовь – это ад.
И весь их полёт до смерти – точно пробежка утром.
Жизнь коротка и блестяща, что кокаиновый перламутр.
[Ми дихаємо одним повітрям, хоча]
ucraniano | Andrij Ljubka
Ми дихаємо одним повітрям, хоча
Декілька сот кілометрів між нами. Маю надію,
Що ми п'ємо одне й те ж пиво.
Було би краще, якби ми читали однакові книги,
Подорожували в одному напрямку, разом входили у депресію
І виходили з неї, курили одну сигарету на двох,
Спали в одному ліжку: так, як колись.
Мені смертельно набридло кидатися в обійми інших,
Гріти інші руки, дихати іншим волоссям,
Кінчати у презервативи.
Хороша моя, я постійно думаю як ми могли б назвати наших дітей,
Я хочу від тебе дитину, гладити твій живіт, вслухатися
В нього, наче в улюблену музику, хочу зав’язувати
Твої шнурівки і купувати для тебе фрукти, хороша моя,
Я хочу разом з тобою прокидатися і засинати,
Користуватися однією електронною скринькою,
Присвячувати тобі вірші, хороша моя,
Я хочу, аби весь світ вимовляв твоє ім’я.
Я дуже далеко, тобто я майже поруч, тобто я майже в тобі,
Тобто, я - майже ти, я відчуваю, як вибухають
бульбашки твоїх поцілунків – у мене від цього кровоточать
барабанні перетинки, я знаю, що дегустатори твоєї шкіри
зранку покинуть тебе, - від цього я починаю горіти і пити,
я чую твої стогони – від цього я перестаю дихати.
Будь зі мною, народжуй мені, дряпай мені спину,
Чекай мене ввечері, розповідай смішні історії,
Клади на мене ногу під час сну, читай мої вірші першою,
Просто будь щасливою разом зі мною.
Ми з тобою неймовірно рідні, бо
Дихаємо одним повітрям.
Я кохаю тебе.
from: Тероризм
Lemberg: Piramida, 2008
[Мы дышим одним воздухом, хотя]
russo
Мы дышим одним воздухом, хотя
Несколько сот километров нас разделяют. Надеюсь,
Что мы хотя бы пьём одно и то же пиво.
Было бы лучше, если бы мы читали одинаковые книги,
Путешествовали бы в одни города, вместе входили в депрессию
И выходили из неё, курили одну сигарету на двоих,
Спали в одной постели: так, как прежде.
Мне смертельно надоело кидаться в объятья других,
Греть не твои руки, дышать не твоими волосами,
Кончать в презервативы.
Милая, я постоянно думаю, как мы могли бы назвать наших детей,
Я хочу от тебя ребёнка, хочу гладить твой живот, вслушиваться
В него, словно в любимую музыку, хочу завязывать
Твои беременные шнурки и покупать для тебя фрукты, хорошая моя,
Я хочу вместе с тобой просыпаться и засыпать,
Доверять тебе пароль от электронной почты,
Посвящать тебе стихи, моя дорогая,
Я хочу, чтобы весь мир произносил твоё имя.
Я очень далеко, но я почти рядом, но я почти в тебе,
но я – почти ты, и я чувствую взрывную
волну твоих поцелуев – у меня от этого кровоточат
барабанные перепонки. Я вижу, как по утрам тебя покидают
дегустаторы твоей кожи. Я от этого горю изнутри и пью.
Я слышу твои стоны – я от этого не дышу.
Будь со мной, рожай мне, царапай мне спину,
Ищи меня вечером, рассказывай смешные истории,
Клади на меня ноги, когда заснешь, читай мои стихи первой,
Просто будь счастлива вместе со мной.
Мы с тобой самые родные, потому что
Дышим одним воздухом
Я люблю тебя.