Halyna Kruk (Галина Крук)
З циклу
З циклу
1.
Ніхто не вмирає у пору дощів.
Хіба-що з плаїв обважнілих небес
на землю стікає аквамарин -
кров лані стрімкої,
яку вполював ти.
Тоді волохатий павук розпук
в тобі виплітає гойдливу сіть,
танцює химерно - чигає на ту,
що п’є із долонь твоїх слів ваготу,
тремтить,
а в очах її спіють афини.
І ти, що не вірив останній межі,
пізнаєш,
як лань дотліва на ножі,
і враз осягнеш з невимовним одчаєм:
тобі не здолати ці гори чужі,
де жоден ковчег рятівний не причалить.
2.
Ніхто того не зна,
як в ятері осінні
неквапом заплива рибина золота,
як раптом на уста лягає вагота,
що вибраних немає,
тільки тлінні.
Споживши всі хліби
і сховане на споді
достояне вино із Саду Насолод,
ти видивиш того,
хто поночі стокрот
в тобі
тобі навспак
уперто ходить.
Сотає лабіринт
гріховних червоточин
над Бога ревний Босх із видивом кінця...
Ніхто того не зна,
любов чи страх оця
рибина, що в тобі
упіймано тріпоче.