Halyna Kruk (Галина Крук)
[Якоїсь ранньої осені]
[Якоїсь ранньої осені]
Якоїсь ранньої осені,
коли нав’язливі мухи думок
не зуміють добудитися тебе на світанку,
на тому останньому плацдармі сну,
з якого вже нема куди відступати
ти озирнешся на все це,
мовби побачивши вперше:
будиночок на згір’ї,
весь у зарослях дикого винограду
і розхристаних хризантем,
аскетичне ліжко,
яке пам’ятає всі проказані тут молитви
складний чоловік за стіною,
з яким не склалося…
визнай свою поразку,
врешті визнай свою поразку!
цієї зраненої осені,
що, як відсталий від своїх комбатант,
знесилено тягне за собою кривавий слід -
подалі від людей,
подалі від їх захриплого радіоприймача,
який щогодини передає новини з лінії фронту,
подалі від лінії фронту,
яка ніколи не буває прямою, як горизонт
а вже краще сказати - ламаною,
як мова на окупованій території,
як кардіограма твого серця,
яке ще б’ється саме зі собою
за право не битися