Leonid Schwab (Леонид Шваб)

Чини ми се да живим у рају,
На силесији скривених висоравни,
Дижем очи ко даире,
Руком указујем на неупотребљиве аутопутеве.

Предосећам ропство и рат,
Нада мном виси крпена шљука, ко да је чворчић златозуби.
Планете се крећу,
Живну и котач електричне централе.

У јаругама беласају се детаљи машина,
Жао ми је основа природних наука.
Цар сам, моје јело никада спремно није, злопамтило сам као Јаков,
Пропао сам, хвала Богу, ко што се каже.

I think I reside in heaven,
Upon countless numbers of hidden mesas,
Raising my eyes like a tambourine,
Pointing my hand to an unserviceable expressway.

I have a presentiment of capture and war,
Above me hangs a rag snipe, that is, a little goldentooth starling.
Planets are set in motion,
A flywheel stirs in the powerhouse.

Car parts gleam in gulches,
I feel bad for the foundations of natural science.
I am King, my dinner is never ready, I am full of rancor, like Jacob,
I am lost, thanks be unto the Lord, as they say.

Мені здається, я проживаю в раю,
На незчисленних безлічах потайних плоскогір’їв,
Підіймаю очі, як бубни,
Рукою вказиваю на нещодавно непроїзну автостраду.

Я передчуваю полон і війну,
Наді мною зависає ганчір’яний кулик, він же шпачок златозубий.
Планети починають рухатися,
Оживає маховик силової станції.

У ярах біліють детали машин,
Мені шкода основ природознавства.
Я цар, мій обід ніколи не готовий, я злопам’ятний, як Іаков,
Я пропав, слава Богу, як кажуть.

Mi sembra di vivere in paradiso,
Su un’infinita moltitudine di altopiani reconditi,
Alzo gli occhi come tamburelli,
Indico con la mano l’autostrada ormai inservibile.

Ho presentimenti di prigionia e di guerra,
Sopra di me sta sospeso un beccaccino, e lui è lo storno dai denti dorati.
I pianeti incominciano e muoversi,
Prende vita il volano della centrale elettrica.

Nei fossi baluginano bianchi pezzi di macchine,
mi fanno pena le basi delle scienze naturali.
Sono un re, il mio pranzo non è mai pronto, sono rancoroso come Giacobbe,
Grazie a Dio, come si dice, sono perduto.