Taras Malkovych (Тарас Малкович)
[Дійшло ось до чого: за день ти досяг лише]
Дійшло ось до чого: за день ти досяг лише
безмовної вдячності настільного годинника за його
злагоджену ходу
годинникар відпускав його до тебе як ідеал грації
а ти залишив його нерухомим на кілька років
і сам його й полагодив: він іде так само злагоджено
не розповнівши з застою не назбиравши соляних покладів
тебе заспокоює рівний звук переставляння його далеких від тебе ніг
і ти дякуєш вголос:
твоє італійське «grazie» натякає на римську його поставу
чим неймовірно йому лестить.
Але надходить ніч і ти з жахом
вбачаєш в годинникові диявола
чий хвіст такий важкий
що його вдається один раз проволочити по землі
тільки процокотівши парою копит дванадцять кроків
і ти сіпаєшся не розуміючи
чи бігти на порятунок годинникаря від власних витворів
чи прокинутися і далі вслухатися в граційну ходу годинника
чи колись ноги йому врешті підкосяться?
безмовна вдячність вдовольняє тебе щораз більше