Vladas Braziūnas
lituanien
КОЗАК ЯМАЙКА
о скільки конику-братику крутих чудасій на світі
дивився б допоки круки очей не вип'ють
а мало
по сей бік багама-мама
по той бік пальми гаїті
і вежі фрітауна бачу як вийду вночі з бунгало
і так мені з того гризько що вицвіли всі шаровари
якого лисого чорта з яких попідземних фаун
та й зрадили нас у битві морські косарі корсари
а батько ж хотіли взяти отой блаженний фрітаун
а там тринадцять костьолів і вічна війна з амуром
а ще тринадцять безодень де срібло-злото коморне
дівчата немов ліани нечутно ростуть за муром
і хочеться їм любитись а їх зодягли у чорне
кружаю тепер сивуху надвоє з піратом діком
кажу йому схаменися кажу покайся паскудо
невже коли ти з європи то вже не єси чоловіком
якого хріна продався за тридцять гнилих ескудо
а дік то химерна штучка плекає папугу пугу
плеще мене позаплічно заламує руки в горі
оце тобі лицар з лугу осьо тобі зелепугу
to be or not to be каже і булькає I'm sorry
невільницю каже маю зі шкірою мов какао
купи сизокрилий орле маркотно ж без господині
город засівати не конче прицмокує так лукаво
город на ній проростає
тютюн ананаси дині
наплодиш каже козацтва припнеш усіх до коша
тільки ж ярму не дається шия моя душа
та вже його і не чую плюю на плюгаву супліку
конику мій невірнику апостоле мій хома
піду на зорю вечірню
зріжу цукрову сопілку
сяду над океаном
та вже мене і нема
Extrait de: Eksotitschni ptachi i roslini
Kiew: Molod, 1997
Production audio: 2001 M.Mechner, literaturWERKstatt berlin
КАZOКAS JAМАIКА
o kiek tam raitajam broleliui stebuklų pasauly švyti
stebėtumeis kolei krankliai dar akių neišlesė
bet nėr galo
šiam krašte regiu mamą bahamą
tam krašte palmes haičio
ir bokštus fritauno matau išėjęs nakty iš bungalo
ir taip mane graužia dėl to kad baigė žydėt šarovarai
kokio nuplikusio velnio iš kokių požemio faunų
mus tai susiejo kautynės jūros pjovėjų korsarų
o tėvas tai jau norėjo paimt tą palaimos fritauną
o ten bažnyčių bent trylika ir amžinos kovos amūro
ir trylika dar pragarmių kur aukso sidabro podėliai
merginos nelyg lianos netyčia išdygsta už mūro
ir norisi joms mylėtis o įvilktos jos į juoda
sunkiam dabar degtinę aš ir piratas dikas
sakau pagaliau atsipeikėk sakau gailėkis bjaurybe
nejau kad tu iš europos tai jau ir žmogus nebetikęs
kokio velnio už šituos trisdešimtį eskudų parsidavei
o dikas dyka chimera jis papūgą popina pūgą
laužo iš skausmo rankas man per petį tapšnoja
tai tau ir lauko kariūnas didikas tai tau žaliūkas
to be or not to be sako ir vapa I'm sorry
belaisvę mano jis kalba jos oda tarytum kakavos
pirk melsvasparni ereli juk liūdna be šeimininkės
daržą apsėsi ar ne jis perša man lyg nelabajam
daržas ant jos užderės
ananasai tabakas finikai
priveisi kalba kazokų įkinkysi ir pluš padermė visa
tik kad pavalkų nepakenčia sprandas mano dvasia
tai jų nejaučiu ir negaunu spjaunu į niaurų meldimą
raitas tu mano tamošiau netikėli chimera
išeisiu į vakaro žarą
išsipjausiu nendrės švilpynę
prisėsiu prie vandenyno
tai jau manęs ir nėra