Yury Zavhorodny
ukrainien
Poga
Kā ķirsis, kas galotnē sargā
Pēdējo pārpalikušo ogu, –
Tā es sargāju sadilušajā kreklā
Vienu vienīgu pogu.
Kad vairs nav ne suvenīru, ne cerību
Un kad nasta kļūst aplam grūta,
Es azotē paknibinos gar pogu,
Kura ir tevis šūta.
Par spīti gadiem un badiem,
Par spīti sniegiem un miegiem,
Tu mani piediegusi caurumainajai dzīvei
Ar mīlestības un mūžības diegiem.
Nakts dienu pieveikusi. Es raugos
Vienā vienīgā gaišā logā.
Tas nav logs. Mūžs mans uz krūtīm deg
Tevis iešūtā pogā.
Extrait de: Poga
Rīga: Neputns, 2011
ISBN: 978-9984-807-83-6
Production audio: Latvijas Literatūras centrs, 2015
Ґудзик
Як вишня, що край галузки береже
Останню ягідку єдину, -
Так на заношеній сорочці бережу
Одного ґудзика у самотині.
Коли нема вже сувеніра і надії
І ноша вже стає оманливо важкою,
Я шарпаю у пазусі за ґудзик,
Що був приточений тобою.
Усупереч рокам і голоднечам,
Усупереч снігам й замовам,
Ти мені підшила пошматоване життя
Нитками вічности й любови.
Ніч долає дня. А я вдивляюся
В одне самотнє світло у вікні.
То не вікно. Життям моїм пала на грудях
Той ґудзик, що колись пришила ти мені.