1-й куплет:

Давайте пом’янемо кожного безробітного.

Всіх тих, хто далі крутиться коло біржі праці.

Тих, які з тракторного, і тих, які з турбінного.

Тих, про кого забули їхні роботодавці.

Пом’янемо їхні руки, пом’янемо їхні легені,

пом’янемо їхню роботу, що виявилась непотрібною,

їхні законні аванси, їхні діряві кишені,

кожен чорний пивбар над станцією «Спортивною».

Приспів:

У світі стільки зла, бригадире, як його перебороти?

Наші з тобою біди – тихі та непомітні.

Довкола стільки статків, довкола стільки роботи.

Звідки ж беруться такі як ми – голодні та безробітні?

2-й куплет:

Ти жив, як жилося, й працював, як тобі працювалося.

І твоє промислове сонце вперто кудись котилося.

Життя виявилося значно простішим, аніж колись здавалося,

і значно коротшим, аніж тобі хотілося.

Закони подібні на смерть – вони складаються із затемнень.

І що тобі з їхніх кодексів, поправок і рішень?

Коли Господь творив цей світ, він творив спеціально для тебе!

восьмигодинний робочий день і п’ятиденний робочий тиждень.

3-й куплет:

Тому давай пом’янемо верстати й ангелів над прохідною,

пом’янемо токарів, слюсарів і механіків,

тих, хто втратив усе з цією програною війною,

запеклих, ніби апостоли, майстрів і наставників.

Не знаючи їхніх імен, не бачивши їх в обличчя,

слухаючи голоси, що будуть танути і дробитися.

Кожне життя – безкінечне. Кожна смерть – таємнича.

Кожна робота робиться, тому що має робитися.

Приспів:

У світі стільки зла, бригадире, як його перебороти?

Наші з тобою біди – тихі та непомітні.

Довкола стільки статків, довкола стільки роботи.

Звідки ж беруться такі як ми – голодні та безробітні?