до чого веде невиражена жіноча сексуальність

треба знати, кому дозволяти себе гвалтувати
треба знати, з ким заводити таємні зв”язки у ліфті на останньому поверсі відданості
треба відчувати, коли з”являться покинуті будинки з деревами, пророслими з
паркету
двоє виходять із такого будинку вранці сповнені правди і мовчанки
й зігрітими під повним місяцем тілами

демони ваших ліжок і запахів
розлетілися під кленові дерева із чорної меси навколо постелі
відхрещуєшся від плям вимагаєш пояснень сама від себе
поправляєш зачіску і сукню ніби монашка після нічного клубу
переховуєшся від себе у фаст-фудах типу не втрачаєш зв'язку з громадськістю
чорна кішка дотиків залишиться в тобі на все життя і роз”їдатиме зсередини
звиватиметься щовесни по підвалах із фантастичними тиграми і цикадами
а потім щоразу розпорюватимеш собі живіт ножем у формі хреста
ось твої смерті випалі із розбитих колб ось перспективи загнані під нігті

кохання що відсвічує тобі серед водойми
відсвічує своїми гарячими маяками де спалюються тіла колишніх коханців
улюблених голівудських зірок і навіть цих перехожих у яких нема берегів
простір між вами циркулює як кров і грієшся капілярами і тонеш у них
у перехожих нема берегів і ти б утопилася там як тонуть міжокеанські нафтові
баржі
з товаром твоєї єдиної але розхристаної любові якщо це можна назвати товаром
на шкірі утворюється накип
а під шкірою хрустка і ламка кірочка дотиків ніби смажена без жирів яєчня

треба знати, де щоразу втрачати терпіння, як цноту
і вибухати розмазуючись мізками по гардинах на внутрішніх стінках серця
треба займатися відчаєм вчасно практикувати його півдня катаючись на метро
притуляючись до кожного пасажира у внутрішній і зовнішній час-пік
ти гориш і можеш не встигнути дати посмакувати собою усім охочим
кінцівки ночами розсипаються і до самого ранку ти вибираєшся з цієї пустелі

сьогодні тут коли я тебе заламав у провулку і
коли ти попросила піти у зручніше ніж асфальт і мільярди кроків ліжко
коли ми дізналися про спільну жагу з усіма мастями на кожній окремій карті
про чорну кішку яку ти кормиш щоранку молоком у під”їзді своїм молоком

сьогодні сьогодні слово яке буде лунати у ерогенному черепі впродовж твого життя
сьогодні тут у закинутому будинку в який ми перебралися відірвавшись від
асфальту
у будинку з такою ж обідраною як стіни і прихованою як шрами на зап”ястях
пристрастю
відбиватися чуєш ридати вже не ватро не щиро

мета гвалтівника і невдоволеної жінки завжди різна
для неї гра у певний момент переростає у справжнє життя
для нього життя у певний момент переростає у справжнє життя

і оскільки чуєш ти показала своє справжнє обличчя воно нижче пояса
у закинутому будинку в який ти погодилася піти після ножа на горлі та
рокуророві
плакати не можна не можна ридати – ти ж сама погодилася на зручніші умови
вдоволення
занадто спекотно ми знаходимось одне від одного
занадто пекельно ми розливаємо нашу нафту серед моря
занадто довго ми стримували своїх демонів і котів

але вона плакала не через це

© Pawlo Korobtschuk
Production audio: Literaturwerkstatt Berlin 2009

к чему приводит невыраженная женская сексуальность

нужно знать, кому разрешать себя насиловать 
нужно знать, с кем заводить тайные связи в лифте на последнем этаже преданности
нужно чувствовать, когда появятся заброшенные дома с деревьями, проросшими из паркета
двое выходят из такого дома утром полные правды и молчанки
и согретыми под полной луной телами

демоны ваших кроватей и запахов
разлетелись под кленовые деревья из черной мессы вокруг постели
открещиваешься от пятен требуешь объяснений сама от себя
поправляешь прическу и платье будто монашка после ночного клуба
прячешься от себя в фаст-фудах типа не теряешь связи с общественностью
черная кошка касаний останется в тебе на всю жизнь и будет разъедать изнутри
свиваться каждой весной в подвалах с фантастическими тиграми и цикадами
а потом каждый раз будешь распарывать себе живот ножом в форме креста
вот твои смерти выпали из разбитых колб вот перспективы загнанные под ногти

любовь отсвечивает тебе среди водоема
отсвечивает своими горячими маяками где сгорают тела былых любовников
любимых голливудских звезд и даже этих прохожих у которых нет берегов
пространство между вами циркулирует как кровь и греешься капиллярами и тонешь в них
у прохожих нет берегов и ты б утопилась там как тонут межокеанские нефтяные баржи
с товаром твоей единственной но расхристанной любви если это можно назвать товаром
на коже образуется накипь
а под кожей хрустящая и ломкая корочка касаний будто жаренная без жира яичница

надо знать, где каждый раз терять терпение, как невинность
и взрываться размазываясь мозгами по гардинам на внутренним стенках сердца
надо заниматься отчаяньем вовремя практиковать его полдня катаясь на метро
прислоняясь к каждому пассажиру во внутренний и внешний час пик
ты горишь и можешь не успеть дать полакомиться собой всем желающим
конечности ночами рассыпаются и до самого утра ты выбираешься из этой пустыни

сегодня тут когда я зажал тебя в переулке и
когда ты попросила пойти в более удобную чем асфальт и миллиарды шагов кровать
когда мы узнали про общее желание со всеми мастями на каждой отдельной карте
про черную кошку которую ты кормишь каждое утро молоком в подъезде своим молоком

сегодня сегодня слово которое будет отзываться эхом в эрогенном черепе всю твою жизнь
сегодня тут в заброшенном доме куда мы перебрались оторвавшись от асфальта
в доме с такой же ободранной как стены и спрятанной как шрамы на запястьях страстью
отбиваться слышишь рыдать уже не надо уже не правда

цель насильника и неудовлетворенной женщины всегда разная
для нее игра в определенный момент перерастает в настоящую жизнь
для него жизнь в определенный момент перерастает в настоящую жизнь

и поскольку слышишь ты показала свое настоящее лицо оно ниже пояса
в заброшенном доме в который ты согласилась пойти после ножа на горле и прокурору
плакать нельзя нельзя рыдать — ты же сама согласилась на более удобные условия удовлетворения
слишком жарко мы находимся один от другого
слишком адски мы разливаем нашу нефть среди моря
слишком долго мы сдерживали своих демонов и котов

но она плакала не из-за этого

Перевёл Фридрих Чернышов
TextOnly, No. 41 (1’2014)