Serhij Zhadan (Сергій Жадан)
Євтушенко
Євтушенко
Ось так за всією цією біганиною
скільки дурниць доводиться
робити, хто б подумав.
Зранку телефонує знайомий,
говорить: брат, виручай,
терміново потрібен матеріал.
Ну, і замість того, аби повертати
собі людський вигляд,
маєш тепер
захищати друзів від побутових
негараздів.
Що це? – запитав він. Матеріал, -
говорю, - пам’яті Євтушенка.
А що – вже? - запитав він.
Так, - говорю, - я вчора десь
у кафе почув. Або на вокзалі,
коли доганялись. Знаєш, там
є цілодобий?
Знаю, - відповів він. - Ех,
блядь: а я лише на днях його виступ
слухав по радіо. Про інтелігенцію.
Або про демократію. Мабуть все таки
про демократію, - подумавши,
сказав я. Так, - погодився він, -
про демократію.
Знаєш, - сказав він, помовчавши –
я іноді думаю, що насправді демократія
це велика купа гівна, вся-вся
демократія, погодься.
Був пізній вечір, ми вже стояли
на вокзалі, під цілодобовим,
і я не знав чим йому заперечити.
Наступного ранку він знову
зателефонував. Ну, ось що, -
сказав стурбовано, - тут така
біда: він, виявляється, ще живий,
добре що я зранку перевірив, а то попали б
ми з твоїм матеріалом.
Ну, слава богу, - кажу, - хто б
міг подумати. Що «слава богу»?, -
розкричався знайомий, - що «слава богу»?!
У нас дірка в шпальті, довелось
давати два кросворди. А ми не газета
кросвордів, розумієш:
ми
не газета
кросвордів!!!
Добре, - кажу, вже коли він
заспокоївся, - то що: матеріал
забрати?
Матеріал? – замислився він, -
ні – матеріал хай лишається в нас:
скільки ще там йому залишилось,
а матеріал вийшов
хороший, короткий,
а головне –
чесний.