Iryna Tsilyk (Ірина Цілик)

Іржа, залитий світлом чистотіл,
олійних фарб строкатий камуфляж
на пальцях, мохом вкритий водостік,
пучок верби, поставлений на стіл,
і недоекспонований пейзаж.

Усе, що відбувалось мимохідь,
усе, що забувалось назавжди:
надірвана сорочка, тьмяна мідь,
розкрита книжка, кожна, кожна мить –  
шибнуть в обличчя, ніби нашатир.

Цукрова пудра на моїй щоці,
облишений улітку календар,
ця сукня і фіалкові синці,
коліна нерозведені оці
зійдуться враз у болісний удар.

Так, як шукаєш срібло у землі 
на тих забутих світом хуторах,
а замість п’ятаків знаходиш глід,
порожні гільзи, хати давній слід
і польової мишки свіжий прах,

так я шукаю в спинах всіх чужих      
нічим не схожих звірів і людей
тебе. Шукаю все, що ти лишив:
корявий почерк, в’ялений інжир
в долоні теплій, ніжність і те де.