Fritz von Klein
ucraniano
[Я уехал в Монголию, чтобы поверить весёлому сну...]
Я уехал в Монголию, чтобы поверить весёлому сну,
Сопровождал военизированный караван,
Подножка вертолёта скользнула по виску,
На всю жизнь остался фиолетовый шрам.
Подростки латали бечёвкою войлочный мяч,
Пастухи выпивали, передавая узкий стакан.
Я оставался в полном сознании, чтобы слышать приказ,
У развилки дорог стоял истукан.
К ночи пыль оседала, я споласкивал рот,
Освобождался от наплечных ремней,
Удары сердца я воспринимал как пароль
И гордился озабоченностью своей.
И, обернувшись худым одеялом, как учил проводник,
Я слышал было шаги развесёлого сна,
Но являлся мой старший брат и песен не заводил,
И простуженно кашлял, и исчезал, как луна.
Я звал его, шарил по воздуху непослушной рукой,
Обыскивал местность при поддержке ночного огня,
И товарищи, смертельно уставшие за переход,
Угрожали избавиться от меня.
De: Poverit’ v botaniku
Moskva: Novoye literaturnoye obozreniye, 2005
Producción de Audio: Aquanaut studio
[Я поїхав до Монголії, щоб повірити веселому сну...]
Я поїхав до Монголії, щоб повірити веселому сну,
Супроводжував воєнізований караван,
Підніжка вертольоту прослизнула по скроні,
На все життя залишився фіолетовий шрам.
Підлітки латали мотузкою повстяного м’яча,
Вівчарі випивали, передаючи вузьку склянку.
Я залишався у повній притомності, щоби чути приказ,
У роздорожжя стояв істукан.
До ночі пил осідав, я споліскував рота,
Звільнявся від наплечних ременів,
Удари серця я сприймав як пароль
І пишався стурбованістю своєю.
І, обгорнувшись худою ковдрою, як навчав провідник,
Я чув було ходу развеселого сну,
Але з’являвся мій старший брат й не заводив пісень,
І застуджено кашляв, і зникав як місяць.
Я кликав його, нишпорив у повітрі неслухняною рукою,
Обшукував місцевість при підтримці ночного вогню,
І товариші, смертельно стомлені переходом,
Загрожували позбавитися мене.