Кіт у чоботях

Це мої поля і мої сади.

Це мої фортеці у далині.

Мої пасовиська біля води,

і мої рибини на мілині.

При дорозі яблуні і айва,

зеленіє хміль, зріє виноград –

все моє: трава, у траві мишва,

а над нею мат польових бригад.

Мій Чумацький шлях, і в могилах прах,

сорок сім чудес, всі АЕС і ГЕС,

дим вогнів в лісах і кадил в церквах,

і туман увесь із озер і плес.

Це мої комбайни і трактори,

фабрик чорний піт й лихоманка жнив.

Сутінки зійдуть на мої двори,

і мої жінки заведуть там спів.

Це мої кордони і наркота,

це мої наливки і самогон,

це мої сини в теплих животах!

достигають в мріях про закордон.

Мої божевільні від дня до дня!

восхваляють Господове ім ’ я.

Це моя країна. І вся хуйня!

в цій країні також лише моя.

То ж чого ти хочеш, безжальний світ?

Що ж мене висмоктуєш у журбі?

Я і певний брід, і смачний обід,

і лукаве серце віддав тобі .

Розтисни кулак, напрямок чи знак!

поміняй на все неземне й земне -

де ховаєш ту, котра просто так,

без мого усього прийме мене.

Der gestiefelte Kater

Das sind meine Felder, meine Gärten.

Meine Burgen, meine Weiten,

meine Weiden an den Wassern,

meine Fische in den Buchten.

An den Trassen die Äpfel und Pflaumen,

Hopfen, der grünt, die reifenden Trauben,

alles ist mein: die Igel im Kraut

die Schnitter fluchend im Korn.

Mein ist der Sternenstaub und der Staub in den Gräbern,

der Wunder sieben und vierzig, Atomkraft und Hydroturbinen,

Rauch von Weihrauch und brennenden Wäldern,

und die Nebel schwebend über Flüssen und Seen.

Mir gehören die Hänger und Mähmaschinen,

der saure Fabriksschweiß, das Fieber zur Ernte.

Dämmerlicht senkt sich auf meine Höfe

und meine Weiber stimmen dort Lieder an.

Meine Grenzen sind das, meine Junkies,

meine Fusel und meine Schnäpse

und meine Söhne in den Bäuchen,

schwimmend in Träumen von Emigration.

Es sind meine Begeisteten, die täglich

begeistert preisen den Namen des Herrn.

Das ist mein Land. Und der ganze Scheißdreck

in diesem Land gehört ebenfalls ganz allein mir.

Was willst du von mir, du harte Welt?

Was machst du mich klein?

Ich bin doch auch eine feste Burg, eine fette Beute,

und mein listiges Herz gab ich dir.

Lockere die Faust, auf den Dingen von Himmel und Erde

ändre die Weisung und Richtung.

Wo, ach wo verbirgst du die, die einfach nur so

und ohne das alles mich nimmt.

aus dem Ukrainischen von Beatrix Kersten 2014