Слід наче кров випивають
ідуть ідуть
несповідима страшна нескінченна
путь

лінія
путами стягує
тягне струна
ця тятива
не розірветься
лиш не вона

пальці зими
не стерпають
рождають знак
слід не затягнеться
не зведеться в рубець
над берегами свободи
горить зоря
будь-хто до неї
рукою б торкнувся
і це

сліпить і тягне
на дно
на оголене дно
через кордони
і внутрішні оборони
зводить усе 
ніби м'яз
ніби вірш
нанівець

бо світить зоря
бо здається що коло - 
рух
а дно - не земля
а живучий смертельний грунт
і шлях мій вкорочений -
тільки стіна свободи
в яку я впираюсь
і думаю що кінець