АБЛОКІ

Аблокам і няўцям,
што яны таксама – нябёсы,
што яны,
                  паўсталыя з балотнай твані,
                  іржавага туману
                  і ўчадзелага дыму,
належаць яго Высокасьці Небу.

Аблокі купаюцца ў сонечных ясвах,
хаваюцца ад маланак
пад парасонам вясёлкі,
абдымаюцца наўзахапкі
зь цёплымі паўднёвымі вятрамі.

Здавалася б –
                 узьнёслым,
                 бялюткім,
                 апераным анёламі –
навошта ім праскавышоная зямля?

Але аблокі
цягам бясконцага поўдня
стаяць і стаяць
                 над Радзімай.

© Міхасъ Скобла
Producción de Audio: Belarus PEN-Centre / Goethe-Institut Minsk

DANGULIAI

Danguliams nė galvon,
kad kitaip juos vadintų – debesys,
kad tai jie,
iš pelkynų tyrų iškilę,
kur miglynai rūdija
kur tik nuodegos, smalkės,
priklauso Jo Didenybei Dangui.

Danguliai maudosi saulės malonėj,
slapstosi nuo žaibokšnių
po vaivorykščių skėčiais,
kabinėjasi glėbesčiuojas
su šiltais vidudienio vėjais.

Dingojas –
aukštybių
baltučiams
lengvaplunksniams angelams –
negi jiems užsiverkusi žemė?

Bet danguliai,
įsikibę į aukštą vidudienį,
rymo vis, rymo
virš Tėviškės.

Iš baltarusių kalbos vertė VLADAS BRAZIŪNAS