Vladas Braziūnas
lituano
ВЕЖА
Пасярод Эўропы горад Ніш,
ты зь бядой славянскі люд радніш.
Белай Вежы
шматвяковы мур,
у жалобе бойніцы прыжмур.
Эйфэля
ажурны ў неба мост,
пачакай да зор сягаць наўпрост.
Вежа ў Пізе,
пахілі чало,
як бы там хістаць ні пачало.
Сьцшся, Бабілёнскі даўгабуд,
хоць і ты паўстаў зь людзкіх пакут…
Над зямлёй хеопсаў і рабоў
вышай вежаў, атамных грыбоў,
вышай храмаў, саляных слупоў –
вежа з чалавечых чарапоў.
Найвідушча
навакол глядзіш
са сьляпых вачніцаў,
горад Ніш.
Турак зь ятагана кроў саскроб.
Вежа са шляхоў людзкіх ня збочыць,
нібы з таго сьвету пэрыскоп –
Царства мёртвых
за жывымі сочыць.
Producción de Audio: Belarus PEN-Centre / Goethe-Institut Minsk
BOKŠTAS
Vidury Europos, mieste Nišai,
su bėdom slavus darai giminėmis tu.
Balto Bokšto
daugiaamžis mūre,
gedulo skerdynių žemažiūri.
Eifelio
dangun ažūro tilte,
lig aušros palauk taip tiesiai kilti.
Pizos bokšte,
pasilenk truputį,
kad tenai neimtų smarkiai supti.
Rimki, Babeli, grumėjęs amžius,
jau išvargino tave žmonijos kančios…
Virš cheopsų žemės ir vergų
nei atomo grybai ir negu
kupolai šventi, aukščiau visų –
kyla bokštai kaukolių žmonių.
Akyliausiai
vis aplink žvelgi tu
iš aklų vyzdžių,
o mieste Nišai.
Turkas nušveitė nuo durklo kraują.
bokštas vis žmonių kely puikuosis,
tartum periskopas iš ano pasaulio –
mirusiųjų Karalystės –
seks gyvuosius.