Serhij Zhadan

ucraniano

Claudia Dathe

alemán

Револьвери і троянди

Ранньої осені на початку дев’яностих можна було померти
лише від вимовляння цих слів – рання осінь, ранні дев’яності,
кримінальна хроніка, в якій
караван фур їде з бундесу, через Польщу, на схід. В головній
машині сидить начальник охорони - молодий поляк
із армійським карабіном,
в чорній шкірянці,
в російському камуфляжі –
переганяє свої десять машин
через сонні мазурcькі озера.

І невідомо, що вони там везуть, за рахунок чого прориваються
через час, який перестав іти в цій частині їхньої вітчизни, невідомо,
чому він не спить, адже всі жінки з берлінських порножурналів
співають йому, співають –

спи, спи, командир, доки ти спиш,
доти триває твій спокій,
коли ти займаєшся сексом шрами твої починають світитись у темряві,
коли ти ламаєш хліб, ламаються небеса над озерами,
спи, спи, командир, всі помирають, всі народжуються,
всі переходять на інший берег свободи, смерть
надає одну перевагу – вона позбавляє тебе відповідальності за товар,
спи, спи, командир, такої ночі терпляче очікує кожна жінка,
шепочучи з острахом – ну що ж ти, спи, давай, спи, спи.
 
Дивись яка в нього темна кров – сказав один слідчий іншому –
це від утоми. Так ніби він не спав останні десять років. Ага, -
погодився той, - або спав погано. Схоже, їх розстрілювали впритул, - знову сказав перший, - спочатку закидали гранатами передню машину,
потім добили решту, тут закрита ділянка дороги, бачиш,
тут їх і чекали, я б теж так зробив, - сказав перший, - на їхньому місці.
Я колись так і зроблю.

І ось тепер для нього вже все припиниться –
                             кров’ю на карабіні, купленому в еміратах,
грубими нитками якогось хірургічного крою.
І тільки опери мовчки схиляться в запилених бушлатах,
і тільки патологоанатом із розумінням кивне головою.

І тільки мама заплаче де-небудь в районі Вроцлава
за сином, якого так рано завалили ці комуністи.
І журавлі над озерами розганятимуть потоки простору
м’язами, натренованими, як у професійних велосипедистів.

І навесні, щороку, повертаючись із Палестини,
вони оминатимуть ці чорні місця, що пахнуть паленими колесами,
оминатимуть розташовані вздовж ріки армійські частини,
оминатимуть усі озера з холодними плесами.

Оминатимуть ці повітряні коридори, де настільки щільне минуле,
що час зупиняється в ньому, ніби серце в покійнику,
і знаючи ту географію, яку вони перетнули,
ту економіку і ту політику,

я повторюю слідом за ними: спи, спи, кохана,
наше життя настільки довге, що ми
встигнемо знову зустрітись із тими, хто так рано від нас пішов,
спи, варто було всім чоловікам цього континенту відрубувати один
одному голови, аби ти зрештою могла пережити такий теплий грудень;
всі помирають, всі народжуються,
триматись тебе, це ніби дотримуватись правопису,
кінчати в тебе, це ніби кінчати жити,
така ось історія, таке минуле, схоже на картопляні поля,
до яких ти не маєш жодного-жодного стосунку.

© Published with permission by the author
De: Maradona
Kharkiv, Ukraine : Folio Publishers Ltd., 2007

Revolver und Rosen

Im Frühherbst Anfang der Neunziger konnte man sterben
nur weil man Wörter benutzt hatte wie: Frühherbst, frühe Neunziger,
die Chronik des Verbrechens, in der
eine Transporterkarawane aus Germanija durch Polen rollt, gen Osten. Im Wagen
ganz vorn sitzt der Chef der Wachleute, ein junger Pole
mit Armeegewehr,
schwarzer Lederjacke,
russische Tarnung –
er überführt seine zehn Autos
durch die schläfrigen Masuren.

Unklar, was sie da transportieren, auf wessen Rechnung sie die
Zeit durchbrechen, die in diesem Teil ihrer Heimat aufgehört hat zu laufen, unklar,
wieso er nicht schläft, wo doch alle Frauen aus den Berliner Pornozeitschriften
für ihn singen, sie singen –

schlaf, schlaf, Kommandeur, so lange du schläfst
dauert deine Ruhe an,
wenn du Sex hast, beginnen deine Schrammen im Dunkeln zu leuchten,
wenn du Brot brichst, brechen die Himmel über den Seen,
schlaf, schlaf, Kommandeur, jeder wird sterben, jeder wird geboren,
alle wechseln an das andere Ufer der Freiheit, der Tod
hat einen Vorzug – er entbindet dich von der Haftung für die Ware,
schlaf, schlaf, Kommandeur, jede Frau wartet geduldig auf so eine Nacht
und flüstert voll Angst – was hast du, schlaf, na schlaf doch, schlaf.

Sieh mal, was für dunkles Blut er hat – sagte ein Ermittler zum anderen –
das kommt von der Erschöpfung. Als ob er die letzten zehn Jahre nicht geschlafen hätte.
                        Mmh,
stimmte der zweite zu, oder schlecht geschlafen. Wahrscheinlich wurden sie
                        aus nächster Nähe abgeknallt, sagte wieder
der erste, - erst haben sie das vordere Auto mit Granaten beschmissen
und dann den Rest erledigt, der Straßenabschnitt ist gesperrt, siehst du,
hier haben sie gelauert, hätte ich auch so gemacht, sagte der erste, an ihrer Stelle.
Irgendwann mach ich es auch.

Und für ihn ist nun alles gelaufen –
                        mit dem Blut auf dem Karabiner, gekauft in den Emiraten,
mit den groben Stichen des chirurgischen Eingriffs.
Nur die Schupos verneigen sich schweigend in ihren verstaubten Winterjacken,
nur der Pathologe nickt voller Verständnis.

Nur die Mutter weint irgendwo bei Wrocław
um den Sohn, den die Kommunisten so zeitig fertig gemacht haben.
Und die Kraniche über den Seen jagen Raummassen auseinander
mit Muskeln, trainiert wie bei Radsportprofis.

Und im Frühjahr, wenn sie, wie jedes Jahr, aus Palästina zurückkehren,
umfliegen sie die schwarzen Orte, in denen der Geruch verbrannter Reifen hängt,
sie umfliegen die Armeeeinheiten entlang dem Fluss,
umfliegen alle Seen mit ihren kalten Tiefen.
Umfliegen die Luftkorridore, in denen die Vergangenheit so gedrängt ist,
dass die Zeit darin stehen bleibt wie das Herz eines Verstorbenen,
und weil ich die Geografie kenne, die sie durchquert haben,
die Ökonomie, die Politik,

tue ich es ihnen gleich: schlaf, schlaf, Schatz,
unser Leben ist so lang, dass wir
es noch schaffen, jene wieder zu treffen, die uns so früh verlassen haben,
schlaf, allen Männern des Kontinents müsste man nacheinander
den Kopf abhauen, damit du zuletzt diesen warmen Dezember überlebst;
jeder wird sterben, jeder wird geboren,
dir zu folgen ist wie die Orthografie befolgen,
in dir zu kommen wie zu Ende kommen,
so ist die Geschichte, so die Vergangenheit, gleich Kartoffelfeldern,
mit denen dich nichts, aber auch nichts verbindet.

Aus dem Ukrainischen von Claudia Dathe