Grigory Semenchuk (Григорій Семенчук)

внутрішні війська мої у кишені джинсів
ховають ножі, кастети й довгі слова…
кілька убитих полковників, двоє заляканих принців
збереглися рубцями і плямами на рукавах.

ці хлопчаки усередині втомилися від повсякденних атак:
вони кожного вечора дякують мені, що живі,
мовчки охороняють увесь цей сраний бардак
в моєму серці, в моїй голові.

осінь дає команду розігнати внутрішній протест,
іти в атаку з гумовими кийками і сльозогінними газом.
внутрішні війська мої не хочуть підіймати цей хрест,
не збираються вірити у весь цей абсурд і маразм…

створення світу передбачало дурниці –
я нарешті збагнув це, зрозумів, записав у блокнот.
навіть найвідчайдушніші демони й благородні лицарі
відмовлялись від пекла і віри, стягів й клейнод.

стоять і дивляться на мене, ніби горобчики
опустили світлі голівки. здали ножі, слова і кастети.
внутрішні війська мої – маленькі хлопчики.
дезертири, що скоро стануть поетами…