Oleh Kozarew (Олег Коцарев)
ПО(-)БІЛОМУ
ПО(-)БІЛОМУ
з нагоди дощу місто пахне
картоплею у каструлі спаленою
мухи сливи тепла річка
вдень невидимі зірки падають ще скоріше
от цікаво де поділася та знаменита безтурботність
що танцювала на сторінках і майданчиках з другої світової до дев’яностих?
густі й порепані кольори?
бездонні денні й нічні кипариси?
звідки ця втома у руках?
звідки сухі тріщини відповідей у губах?
є одна версія –
можливо саме в кольорах проблема вся
і нещастя приносить диктатура білого
він ховається в ліфті схопив двері й стіл
стіни швидкісних експресів
рекламу безпечного і небезпечного сексу
„у своєму житті я побачив чимало дебілів
саме тому моя голова побіліла посивіла”
цей колір вбирає крові нерви скрипи
примари жахливої швидкості смерті кредити
хай краплі змивають фарбу з паркана над берегом
хай запах лікує порізані очі й серце
тільки одне додає оптимізму – нова мода на сріблясте
це ж навіть можна повірити що картопляний кальян міста не згасне?