Boris Chersonskij  (Борис Херсонский)
Translator

on Lyrikline: 5 poems translated

from: belarusian to: russian

Original

Translation

BARBARA RADZIWIL'S LIVEJOURNAL (5)

belarusian | Maryja Martysievich

Ну вось і ўсё – сякера пры камлі.
Па жылах разьліваецца атрута.
Мне роспачна, нібыта на зямлі
ля кожнага прысаду вяне рута.

Ля ложку  распачатае чытво -
адно недачытанае каханьне.
Сьвет – кніга, й крыўдна пакідаць яго,
спыніўшы на сярэдзіне чытаньне.

Цікава, ці наведаюць браты
хоць раз, калі пліта прыцісьне грудзі?
Бо ён, які ня прыйдзе да пліты,
на жаль, мяне ніколі не забудзе.

Ну вось і ўсё – Гасподзь націснуў Shift.
Далей – лягчэй. Больш не пужаюць мукі,
нібыта мама пры ўваходзе ў ліфт
абачліва бярэ з вазка на рукі.

І аўтабан, зіхоткі ад імжы,
Заблытвае дзясяткам вострых брамак.
– Прабачце, як даехаць да мяжы?
– Зьезд на Галгофу. Гродзенскі напрамак.

– Dzień dobry.
Rajska stzaż graniczna.
Proszę państwo przygotowić paszporty,
otwożyć je na zdjęciach.
– Мамачка, а чаму
яны кажуць “Дзень добры”?
Зараз жа цёмна і ноч.
– А ў іх, дачушка, заўсёды,
бы ўдзень, сьветла.

ракаў 8 траўня 1551 г.

© Maryja Martysievich
Audio production: PEN - Centre Belarus

BARBARA RADZIWIL'S LIVEJOURNAL (5)

russian

Ну, вот и всё. Секира при стволе.

Отрава в жилах. В воздухе – угроза.

Отчаиваюсь, будто на земле

Вдоль каждой из аллей увяла роза.


У изголовья книга - лишь одна,

и эту до конца не дочитала,

одна любовь, и та – не прочтена,

пора уйти – и не узнать финала.


И соберутся ль братья у плиты,

сдавившей грудь, – лежишь и не осудишь.

Они придут. Но не пришедший ты

меня, как ни печально, не забудешь.


Ну вот и все. Господь нажал на Shift.

А дальше легче. Утихают муки.

Так из коляски мать, при входе в лифт,

заботливо дитя берет на руки.


Шоссе блестит от изморози. Лес

построек может с толку сбить кого угодно.

Скажите, как доехать до небес?

Съезд на Голгофу. А потом – на Гродно.


– Dzień dobry,

rajska straż graniczna.

Proszę państwa o przygotowanie paszportów

i otworzenie ich na zdjęciach.


– Мамочка, а почему

они говорят “День добрый”?

Сейчас ведь ночь и темно.

– А у них там, доченька,

всегда, как днём, светло.


Краков, 8 мая, 1551 г.

Перевёл с белорусского Борис Херсонский
Интернет-журнал TextOnly, вып. 29 (2’09)
http://www.textonly.ru/mood/?issue=29&article=29946(отрывки из интернет дневника barbara_r)

BARBARA RADZIWIL'S LIVEJOURNAL (4)

belarusian | Maryja Martysievich

Мы жылі, як ніколі ня сьмелі:
ўставалі а шостай ці сёмай,
йшлі ў касьцёл раніцою нядзелі,
а вечар бавілі дома;
на паўднёвым гаўбцы
з маленечкай косткі расьцілі
дрэва цытрыну,
мы чыталі пра дзіва Ян-Цзы,
і хацелі ў далёкую Чыну;
мы гулялі ў дзіцячыя гульні –
хаваліся ў нішы й чакалі знаёмыя крокі...

А яшчэ мы зрабілі літоўскія візы
і езьдзілі
ў Вільню і Трокі.

Мы сачылі, як траўны прастор
нараджаецца з марцаўскай слоты,
абжывалі мурог і чабор,
але болей любілі балоты –
заблукаць і на хісткім лужку
абдымацца і думаць, што ўсё,
і маліць пра агеньчык у цемры,
і цешыцца хутарскім зыкам...

А яшчэ мы ляцелі 200 па трасе
і бачылі ўсход
над Балтыкам.

Мы хадзілі у горад, у крамы,
глядзець на заморскіх тканінаў сувоі,
мы любілі ля Слуцкае брамы
зь дзядкамі
зацяцца пра Польшчу зь Літвою,
альбо крыкнуць на рынку імя
і загадваць, хто азавецца...

А яшчэ мы слухалі ў цішы завулкаў,
як б’ецца
маленькае сэрца.

Мы былі між людзей – і адны,
бы стары францыскан
па-за кляштарным мурам;
бацькаў парк залацеў дзень пры дні
халадзеў
і брыняў верасьнёвым глямурам,
вецер з захаду нёс напамін
пра сьвякруху,
вачэй ейных сьлізкія стронгі,
сукенкі Versace і піцу...

А яшчэ мы складалі ў піўніцу
шэзлёнгі,
каб ехаць
на зіму ў сталіцу.

Нясьвіж, лета 1550 г.

© Maryja Martysievich
Audio production: PEN - Centre Belarus

BARBARA RADZIWIL'S LIVEJOURNAL (4)

russian

Мы жили так, как раньше и не мечтали.

К утренней мессе ходили по воскресеньям.

Вставали в шесть или в семь. А вечера коротали

дома за чтеньем.


Балкон выходил на юг. Там пробивалось к свету

лимонное деревце в старом вазоне.

Там мы читали о дивной Янцзы, и секреты

Поднебесной нам открывались на этом балконе.


И еще мы играли на детской площадке.

прятались в подворотне, знакомых шаги поджидая,

оформили визу литовскую, чтобы краткий

уикэнд проводить, по улицам Вильны шагая.


А весной наблюдали, как трава повсеместно

из непролазной грязи растет, замышляя что-то

вроде поляны – трава-мурава, чебрец, но, честно

говоря, мы больше любили болото.


Заблудиться, обнявшись, на зыбкой почве

во тьме, вот-вот конец, но не знаешь срока,

молишь Бога послать огонек полночный,

и радуешься, услышав гомон хуторян издалёка.


И еще мы летели по трассе со скоростью двести,

над Балтикой видели краски рассветного небосклона,

в городе каждую лавку облазили вместе,

смотрели на пестрые ткани, скатанные в рулоны.


И еще любили спорить с друзьями своими,

толковать о Литве и Польше – где Слуцкие, помнишь, ворота.

Или на площади выкрикнуть чье-то имя

просто так, а вдруг отзовется кто-то?


Как старик-францисканец, покинувший монастырские стены,

мы были одни в толпе, не видя идущих рядом.

А отцовский парк золотел и рдел попеременно,

украшаясь сентябрьским нарядом.


Ветер веял-напоминал о свекрови, ее похожих

на форель осклизлых глазах, платьях Версаче, пицце,

мы складывали в кладовую шезлонги, о, до чего ж их

жаль! Но зиму мы проводили в столице.

Перевёл с белорусского Борис Херсонский
Интернет-журнал TextOnly, вып. 29 (2’09)
http://www.textonly.ru/mood/?issue=29&article=29946(отрывки из интернет дневника barbara_r)

BARBARA RADZIWIL'S LIVEJOURNAL (3)

belarusian | Maryja Martysievich

Мой Жыкгімонт, мой юны Жыкгімонт
ідзе на сьвет падлеткавай вайною,
кранальна эпатуючы beau monde
кіслотнаю фрызураю і мною,

Мой Жыкгімонт саромеецца слоў
“аральны сэкс”, і так баіца маці,
ёй хлусячы пра сеймы і паслоў,
калі ў палацы Пацаў зноўку party.

Мой Жыкгімонт – завостранае “кг”
Бы выбух у каханьнем поўным роце.
O mon petit prince, je suis très fatigeé
Хадзем ад іх, мой любы Жыкгімонце…

Мой Жыкгімонт – у ім адметны дар
яго ўладарства станецца эпохай,
ну а пакуль мой слаўны гаспадар
сьпяшае да мяне таемнай лёхай,

бо ёсьць адно, што болей не міне,
пра што пакуль што думаецца ўпотай:
мой Жыкгімонт ужо жыве ўва мне
маленькай сарамліваю зікготай.

Вільня 1547 г.

© Maryja Martysievich
Audio production: PEN - Centre Belarus

BARBARA RADZIWIL'S LIVEJOURNAL (3)

russian

Мой Сигизмунд, мой юный Жигимонт

на целый мир – мальчишеской войною

собрался, эпатируя beau monde

кислотною прическою и мною.


Мой юный Сигизмунд стыдится слов

“оральный секс” и маме без запинки,

страшась, плетет про сеймы и послов,

когда в палаццо Пацев вечеринки.


Мой Сигизмунд – чеканный острый “Г”,

Как взрыв во рту, что переполнен страстью,

O mon petit prince, je suis très fatigée,

Мой Сигизмунд! Уйдем отсюда, счастье!


Мой Сигизмунд! Неповторимый дар!

Его правленье будет эпохальным.

Ну а пока мой славный государь

Ко мне крадется через ход подвальный.


Но вот что неминуемо, но вот

Что остается тайною заботой:

Мой Сигизмунд уже во мне живет

Стеснительною маленькой зиготой.


Вильна, 1547 г.

Перевёл с белорусского Борис Херсонский
Интернет-журнал TextOnly, вып. 29 (2’09)
http://www.textonly.ru/mood/?issue=29&article=29946(отрывки из интернет дневника barbara_r)

BARBARA RADZIWIL'S LIVEJOURNAL (2)

belarusian | Maryja Martysievich

Я стаяла з ключамі
на ганку вялізнага дома,
я здавала каморы і клеці
яго аканомам.
Калі ён увайшоў,
мяне як абдало варам.
А ён сказаў,
што чорнае мне да твару.

Я ня мела чым дыхаць,
нібы на высокіх стромах,
ледзь адказвала пра надвор’е
й агульных знаёмых.
Крумкачы кахаліся ў нішах
і каркалі звонка.
А ён сказаў,
што ў яго дома хворая жонка.

Я выходзіла вонкі
й бязмэтна блукала ў парку,
раптам страчвала сон
і чытала начамі Пэтрарку.
Мне было яшчэ да Раства насіць
жалобу па мужы,
А ён сказаў,
што я пекная, і падарыў ружу.

Я ня чула, аб чым разважаў
за абедам пробашч,
я баялася ўзьняць вочы
і клала далонь побач.
У шыбы пяшчотна грукалі дзюбамі
крумкачы.
А ён сказаў,
каб не замыкала спальню ўначы.

Геранёны 1542 г.

© Maryja Martysievich
Audio production: PEN - Centre Belarus

BARBARA RADZIWIL'S LIVEJOURNAL (2)

russian

Я стояла с ключами

Перед огромным домом,

Кладовки и клети сдавала

Его экономам.


Когда он вошел, меня

Как кипятком – по коже.

А он сказал,

Что в трауре я моложе.


Воздух загустевал

В гортани – комом.

А я – о погоде и

Приветы общим знакомым.


Вороны спаривались в нишах,

Звонко грая.

А он сказал, что у него

Дома – жена больная.


А я выходила из дома

И бесцельно блуждала по парку,

Временами теряла сон

И ночью читала Петрарку.


Я должна была до Рождества

Траур по мужу блюсти,

А он подарил мне розу, и роза

Продолжает цвести.


Прелат рассуждал за обедом,

Но я ему не внимала,

Ладонь положила рядом,

А взгляда – не поднимала.


Вороны в окна стучали клювами,

Неугомонный грай.

А он сказал – двери в спальню

Ночью не запирай.


Геранёны 1542 г.

Перевёл с белорусского Борис Херсонский
Интернет-журнал TextOnly, вып. 29 (2’09)
http://www.textonly.ru/mood/?issue=29&article=29946(отрывки из интернет дневника barbara_r)

BARBARA RADZIWIL'S LIVEJOURNAL (1)

belarusian | Maryja Martysievich

Зацертае стагодзьдзямі таро
сівой хазаркі. Зноў фарбую вусны
у ліфце і лячу ў сваё мэтро,
і праглынае электрычны вусень,

і банкамат, мудруючы, круцель,
пагардліва выплёўвае гатоўку.
Хазарка прадказала мне пасьцель.
І сьвятара. І сьмерць мянціць літоўку.

Варшава (па дарозе ў Геранёны) 1542 г.

© Maryja Martysievich
Audio production: PEN - Centre Belarus

BARBARA RADZIWIL'S LIVEJOURNAL (1)

russian

Затертое столетьями таро

Седой хазарки. Губы поскорее

Подкрашу в лифте и – в свое метро,

В утробу электрического змея,


И гордый банкомат, как будто в цель,

Плюет наличку – как обычно, точен.

Предсказано: священник и постель,

А смерть косу неподалеку точит.


Варшава (по дороге в Геранёны) 1542 г.

Перевёл с белорусского Борис Херсонский
Интернет-журнал TextOnly, вып. 29 (2’09)
http://www.textonly.ru/mood/?issue=29&article=29946