Stanislav Belsky  (Станислав Бельский)
Translator

on Lyrikline: 4 poems translated

from: ukrainian to: russian

Original

Translation

Вірш на кінець осені

ukrainian | Ostap Slyvynsky

Цілком
анонімна історія, тут нікого нема,
зім’ята постіль із майже невидною
плямою у формі тіла, і відчинене вікно.

M. S.

Я заснув швидко, як ніколи, з рибальським гачком, загнаним у палець,
отака історія, все починалося з втечі вгору розмоклими східцями,
просто видовбаними у глинястому схилі, а закінчилося в калюжі крові,
яка била фонтаном з розбитої ампули. Коли страшно,
найкраще заснути.
Ще була історія про рибу, в шлунку якої знайшли нерозірваний снаряд, кажуть,
деякі риби доживають до сімдесяти років.
Історії можуть повторюватися нескінченно, п’яна мешканка Лапландії знов
стріляє в свого чоловіка, сплутавши його з ведмедем, що сприяє впровадженню
сухого закону на цілих двадцять років; американця й росіянку знову
висилають на навколоземну орбіту, щоб дослідити специфіку запліднення
в невагомості; Кортні Лав після рекордної дози кокаїну починає промовляти голосом
покійного В. Г. Одена.
Окремі речі все-таки можна перевірити, вдаючи, що спиш,
залишаючи мікроскопічну щілину у дверях до ванної, посипаючи поріг
цукровою пудрою. Мало що залишається сухим – такі часи.
Якийсь собака цілу ніч бігав навколо огорожі. Я простягаю руку на іншу
половину ліжка, але там лише тепло й волого, як в екваторіальному лісі;
склянка, залишена на ніч на садовому столику, повна вже іншої рідини,
жовтаво-зеленої, тривожної, з осадом.
Щось спить на дні будь-якої розповіді, як безпритульний, що ночує, запорпавшись
у теплий пісок пляжу. Виїжджаючи, я
обстежую кожен куток саду. Хоч як прикро, залишаються зовсім несуттєві речі:
кілька відер з залишками вапна і оранжевої фарби, повалений іржавий флюгер,
сліди чиєїсь сечі на інеї, що вкриває гілки ялин, біля самої землі,
з тінявого боку.

© Ostap Slyvynsky
Audio production: International Poetry Festival Meridian Czernowitz

Стихи на конец осени

russian

Абсолютно
анонимная история, никого со мной нет,
только мятая постель, с которой стремительно сходит
пятно в форме тела, и открытое окно.

М. Светлицкий (пер. И. Белова)

Я уснул быстро, как никогда, с рыболовным крючком, загнанным в палец,
вот какая история, всё начиналось с бегства, вверх по размокшим ступеням,
попросту выдолбленным в глинистом склоне, а закончилось в луже крови,
которая била фонтаном из разбитой ампулы. Если страшно,
лучше всего уснуть.
Ещё была история о рыбе, у которой в желудке нашли неразорвавшийся патрон, говорят,
некоторые рыбы доживают до семидесяти лет.
Истории могут повторяться бесконечно, пьяная жительница Лапландии снова
стреляет в своего мужа, перепутав его с медведем, и это приводит к установлению
сухого закона на целые двадцать лет; американца и русскую снова
посылают на околоземную орбиту, чтобы исследовать специфику оплодотворения
в невесомости; Кортни Лав после рекордной дозы кокаина начинает говорить голосом
покойного У. Х. Одена.
Кое-что всё-таки можно проверить, притворяясь, что спишь,
оставляя микроскопическую щель в дверях ванной, посыпая порог
сахарной пудрой. Мало что остаётся сухим — такие времена.
Какая-то собака всю ночь бегала вокруг ограды. Я протягиваю руку на другую
половину постели, но там лишь тепло и влажно, как в экваториальной чаще;
стакан, оставленный на ночь на садовом столике, полон уже другой жидкостью,
желтовато-зелёной, тревожной, с осадком.
Что-то спит на дне любого рассказа, как бездомный ночует, зарывшись
в тёплый песок на пляже. Перед отъездом я
осматриваю каждый уголок в саду. К сожалению, остаются совсем непутёвые вещи:
несколько вёдер с остатками извести и оранжевой краски, поваленный ржавый флюгер,
следы чьей-то мочи на инее, покрывающем ветки елей, возле самой земли,
с тенистой стороны.

Перевёл с украинского Станислав Бельский
О. Сливинский. Беглый огонь: Стихотворения. — М.: Книжное обозрение (АРГО-РИСК), 2013. — (Дальним ветром: Библиотека современной зарубежной литературы журнала «Воздух»)

Eva

ukrainian | Ostap Slyvynsky

Старий університетський корпус, який називають «Казарма», і майже завжди зачинений
Ботанічний сад; кілька з нас перестрибували на роверах невисокі ланцюги огорожі,
Спинялося перехрестя, проклинаючи зміну Світла. Мої недорослі духи
Будуть берегти Тебе, Єво. Тоді я довго не відчиняв, вдихаючи пах
Повної ванни троянд після шкільного свята, шампуню «Сіль із вишнею», який Ти
Любила; Міністр внутрішніх справ країни кефіру пунктуально закривав свої кордони Щоранку, коли час було бігти на Стадіон, і у вітті шуміли пробуджені;
Я терпляче чекав, поки Ти поговориш зі старшими, я уявляв собі кермо і обертав
Перед Тобою зображення, повне невідомих мені знаків, впізнавав себе і ставив на
Позначці «0», і рухався, як у танці засинання; впізнавав Твоїх друзів і домашніх тварин,
І також визначав їм числа, близько до себе. А далі дуже глибоко залітали птахи,
Я таки говорив до Тебе мовою пір’я, але знаєш, як пір’я все пропускає,
Ніби п’яний патруль. Це має назву «синдром пелікана», я був просто блискучим
Зразком; і коли я з ганьбою повернувся за парту, згадалося Твоє оте єдине речення:
«Щоб не хвилюватися, я уявляла людей деревами». Єво, я перестав відгукуватися на
Власне ім’я.

© Ostap Slyvynsky
Audio production: International Poetry Festival Meridian Czernowitz

Eva

russian

Старый университетский корпус, который называют «Казарма», и почти всегда закрытый
Ботанический сад; некоторые из нас перепрыгивали на велосипедах невысокие цепи ограды,
Останавливался перекрёсток, проклиная перемену Света. Мои незрелые ду́хи
Будут беречь тебя, Ева. В тот раз я долго не открывал, вдыхая запах
Ванны, наполненной розами после школьного праздника, шампуня «Соль с вишней», который ты
Любила; Министр внутренних дел кефирной страны пунктуально закрывал свои границы
Каждое утро, когда пора было бежать на Стадион, и в ветвях шумели пробуждённые;
Я терпеливо ждал, пока ты поговоришь со старшими, я представлял себе штурвал и вращал
Перед тобой изображение, полное неизвестных мне знаков, узнавал себя и ставил на
Отметку «0», и двигался, как в усыпительном танце; узнавал твоих друзей и домашних животных,
И тоже назначал им числа, рядом с собой. А потом слишком глубоко залетали птицы,
Я всё-таки говорил тебе языком перьев, но знаешь, как перья всё пропускают,
Словно пьяный патруль. Это называется «синдром пеликана», я был просто блестящим
Образцом; и когда я с позором вернулся за парту, вспомнилась эта единственная твоя фраза:
«Чтобы не волноваться, я представляла людей деревьями». Ева, я перестал откликаться на
Своё имя.

Перевёл с украинского Станислав Бельский
О. Сливинский. Беглый огонь: Стихотворения. — М.: Книжное обозрение (АРГО-РИСК), 2013. — (Дальним ветром: Библиотека современной зарубежной литературы журнала «Воздух»)

15 секвенцій

ukrainian | Ostap Slyvynsky

З цим зубом, що росте собі потай, користаючи з мого сну,
Аби одного ранку, мабуть, заблиснути, як страшна зброя,
З усе ще непоганим тілом, хоч і вже повільнішою течією рідин
І додатковою мілісекундою, потрібною, щоб зареаґувати,
Я все ще можу спробувати підкупити хоча б найнезначнішого ангела.

Роздратовані боги усього мого життя, грізні й ласкаві духи,
Що чекають від мене найжорсткішого «ні», колесо,
Що котиться саме собою, гнане вітром і передчуттям зливи,
Усі істоти, котрі приходили, аби мені щось показати,
Тут затихають і віддаляються, ніби пишучи в інший бік.

Рівний ритм, як на суданському ринку, інакше говорить
Про той же простенький смуток. Заблукана амбасада вольфраму,
Що подає мені мерехтливий знак. Яке має значення, звідки починати
Відхід: все написано усередину, до цього непевного знака,
Самочитального ієрогліфа, що тлумачить себе як Спазм і Сурма.

© Ostap Slyvynsky
Audio production: International Poetry Festival Meridian Czernowitz

15 секвенций

russian

С этим зубом, который растёт втайне, пользуясь моим сном,
Чтобы однажды утром, может быть, засверкать, как страшное оружие,
Со всё ещё неплохим телом, хотя уже и с замедленным течением соков
И добавочной миллисекундой, необходимой, чтобы отреагировать,
Я всё ещё могу попытаться подкупить хотя бы завалящего ангела.

Рассерженные боги всей моей жизни, грозные и ласковые духи,
Ожидающие от меня жесточайшего «нет», колесо,
Которое катится само собой, гонимое ветром и предчувствием ливня,
Все существа, которые приходили, чтобы что-то мне показать,
Здесь затихают и отдаляются, словно записывая в обратную сторону.

Ровный ритм, как на суданском рынке, иначе говорит
О той же простенькой печали. Заблудшее посольство вольфрама,
Подающее мне мерцающий знак. Какое имеет значение, откуда начинать
Отход: всё написано вовнутрь, до этого неясного знака,
Самочитного иероглифа, толкующего себя как Спазм и Труба.

Перевёл с украинского Станислав Бельский
О. Сливинский. Беглый огонь: Стихи // «Новые облака», 2015, № 1-2 (71-72).

до Сильвії Плат

ukrainian | Halyna Kruk

о, Сильвіє, наставив на мене сильце
на ситцевих полях у дрібненьку кратку

так, наставив на мене сильце,
на лляних полях з рубчиком

хоче мене впіймати
окільцювати, о Сильвіє, хоче
на бавовняних полях, м’яких як забуття,

позначити мене, внести мене у якийсь реєстр,
як відмираючий вид, Сильвіє

прив’язати мене за двійко-трійко дітей, як за ногу,
щоб я не могла ніколи покинути його, а тільки:

- мнути ці поля у кратку,

- зрошувати потом ці поля з рубчиком,

- знесилюватись і сивіти
на цих бавовняних полях, м’яких як забуття

о Сильвіє, чому жінка мусить платити за свободу
дорожче, ніж Америка?

© Halyna Kruk

К Сильвии Плат

russian

о Сильвия, поставил на меня силок
на ситцевых полях в мелкую клетку

да, поставил на меня силок,
на льняных полях в рубчик

хочет меня поймать
окольцевать, о Сильвия, хочет
на хлопковых полях, мягких, как забытьё,

обозначить меня, занести в какой-то реестр,
как отмирающий вид, Сильвия

привязать меня, как за ногу, за пару-тройку детей,
чтобы никогда не смогла оставить его, а только:

— мять эти поля в клетку,

— орошать по́том эти поля в рубчик,

— обессилевать и седеть
на хлопковых этих полях, мягких, как забытьё

о Сильвия, отчего женщине нужно платить за свободу
дороже, чем Америке?

Перевёл с украинского Станислав Бельский