Valeria Boguslavska
ukrainian
Концерт для оркестра
Послушай, Барток, что ты сочинил?
Как будто ржавую кастрюлю починил,
как будто выстукал на ней: тирим-тарам,
как будто горы заходили по горам,
как будто реки закрутились колесом,
как будто руки удлинились камышом,
и камышиночка: тири-тири-ли-ли,
и острыми носами корабли
царапают по белым пристаням,
царапают: царап-царам-тарам...
И позапрошлогодний музыкант,
тарифной сеткой уважаемый талант,
сидит и морщится: Тири-тири-терпи,
но сколько ржавую кастрюлю ни скреби,
получится одно: тара-тара,
одна мура, не настоящая игра.
Послушай, Барток, что ж ты сочинил!
Как будто вылил им за шиворот чернил,
как будто будто рам-барам-бамбам
их ржавою кастрюлей по зубам.
Ещё играет приневоленный оркестр,
а публика повскакивала с мест
и в раздевалку, в раздевалку, в раздевал,
и на ходу она шипит: Каков нахал!
А ты им вслед поёшь: Тири-ли-ли,
Господь вам просветленье ниспошли.
1962
Концерт для оркестру
Що, Бартоку, створив ти, що вчинив?
Іржавій балії ти чистку спричинив,
Неначе вистукав по ній тірім-тарам,
Мов гори в гір вчинили тарарам,
Мов стрічка річки задом наперед,
Неначе руки нам подовжив очерет.
Очеретинка та: тірі-тара-лі-лі,
І гострими носами кораблі
Подряпали причали катерам,
Продряпавши дряп-дряп, тірі-тарам.
А тут позаторішній оркестрант,
В тарифній сітці пошанований талант,
Сидить і кривиться: тірі-тірі-терпець,
Хай не чіпали би іржу насамкінець,
Хоч як би шкрябали, а все одно: тара́,
Сама мура́ стара, а то не справжня гра.
Послухай, Бартоку, ну, що це ти вчинив?
Мов карки їм чорнилом почорнив,
Неначе все тобі тарам-барам-бабах,
Іржавим шкряботінням по зубах.
Оркестр із примусу ще виграє за гріш,
Та публіка тікає чимскоріш
До роздягальні, роздягальні, роздяга...
Й шипить, вдягаючись: який нахаба, га?
А ти тірлі-тірлі співаєш навздогін:
Господь, їх просвітли, будь все благим!