Luba Gawur
english
Два вірші для Н. К.
1
Ще тільки шоста, а надворі вже панувало стільки світлистих королів! Моя Сатанко!
Світло ніби пробивало наскрізь простирадло, мені стало соромно, ненадовго,
там наче спали якісь водорості, під ковдрою було як усередині прозорого кита,
і повір, я побачив там центр землі, який крутився, ніби червона наклейка на платівці,
він смердів, як надпалена плівка, смердів рибою, котра не встигла вирватися з-під пекучої мантії –
знаю, ти вже не спала майже дві години і встигла зробити сніданок, який тепер стигнув на кухні,
і довго стояла біля мене, відчинила й зачинила вікно, і повернула дітям м’яч,
що випадково залетів на веранду, але ж ти бачила те саме? Як крізь гаряче повітря?
І почула той гамір глибин, задушливих і райдужних? Інакше чого
ми ніби затанцювали, зустрівшися поглядом – через мить, коли я остаточно прокинувся?
2
Вір мені, світелку.
Навіть коли –
коли з дна підходять тіні риб, іскристих у сонці – і я бачу їхній каламутніший
бік, плутаюся, палю наосліп – навіть тоді –
вір мені, світелку.
Зараз, коли, здається, цілий океан упав на маленьке місто,
шумлять дерева, перекачуючи прозору воду,
і ми наче бездомні, що впросилися переночувати в автоматичній пральні,
притихлі й щасливі серед повсюдного плюскотіння,
у танці на реї, у серці комети,
що повна старих імен і дат, раптово сплавлених в одне пекуче ядро,
розігнаних так, як лише ми можемо бігти у своїй любові.
Світелку, я не можу без твого дихання.
Audio production: International Poetry Festival Meridian Czernowitz
TWO POEMS FOR N.K.
1.
It’s only six yet outside there reigned so many brilliant sovereigns! My she-devil!
The light seemed to pierce the sheets through and through, I felt ashamed, not for long,
There seemed to be some algae sleeping there, where under the quilt,
it seemed as though inside a transparent whale. And believe me, there I saw the center of the earth, it rotated like a red sticker on a record, it smelled like a charred tape, it stank of fish, that fail to wriggle out from under the burning shroud –
I know, you haven’t been sleeping for two hours and managed to make breakfast, which is now growing cold on the stove,
And you stood beside me for a long time, opened and closed the window, and
returned to the children the ball
that had accidentally flown onto the veranda,
but did you see the same thing? As though through scorched air? And heard that din of the depths, mephitic, suffocating and iridescent?
Otherwise, why did we, exchanging glances, in a flash - sort of fall into a dance – when I finally awoke?
2.
Believe me, tiny glow-beam.
Even when –
when the shadows of fish rise from the bottom to the surface – sparkling in the sun – and I
see their murkier
aspect, I fumble, fire blindly – even then
believe me, tiny glow-beam.
Just now, when it seems the entire ocean fell on a tiny town,
The trees rustle, stirring translucent water,
And it is as though we are homeless, begging to stay the night in an all-night laundromat,
quiescent and content amidst the surrounding splashing,
in a dance on a sail mast, in the heart of a comet
that is full of old names and dates suddenly melded and forged into one kernel in a scalding cauldron,
scattered and dispersed thus, as we can only run within our love.
Tiny glow-beam, I can’t go on without your breath.