Stanislav Belsky
russian
Вірш на кінець осені
Цілком
анонімна історія, тут нікого нема,
зім’ята постіль із майже невидною
плямою у формі тіла, і відчинене вікно.
M. S.
Я заснув швидко, як ніколи, з рибальським гачком, загнаним у палець,
отака історія, все починалося з втечі вгору розмоклими східцями,
просто видовбаними у глинястому схилі, а закінчилося в калюжі крові,
яка била фонтаном з розбитої ампули. Коли страшно,
найкраще заснути.
Ще була історія про рибу, в шлунку якої знайшли нерозірваний снаряд, кажуть,
деякі риби доживають до сімдесяти років.
Історії можуть повторюватися нескінченно, п’яна мешканка Лапландії знов
стріляє в свого чоловіка, сплутавши його з ведмедем, що сприяє впровадженню
сухого закону на цілих двадцять років; американця й росіянку знову
висилають на навколоземну орбіту, щоб дослідити специфіку запліднення
в невагомості; Кортні Лав після рекордної дози кокаїну починає промовляти голосом
покійного В. Г. Одена.
Окремі речі все-таки можна перевірити, вдаючи, що спиш,
залишаючи мікроскопічну щілину у дверях до ванної, посипаючи поріг
цукровою пудрою. Мало що залишається сухим – такі часи.
Якийсь собака цілу ніч бігав навколо огорожі. Я простягаю руку на іншу
половину ліжка, але там лише тепло й волого, як в екваторіальному лісі;
склянка, залишена на ніч на садовому столику, повна вже іншої рідини,
жовтаво-зеленої, тривожної, з осадом.
Щось спить на дні будь-якої розповіді, як безпритульний, що ночує, запорпавшись
у теплий пісок пляжу. Виїжджаючи, я
обстежую кожен куток саду. Хоч як прикро, залишаються зовсім несуттєві речі:
кілька відер з залишками вапна і оранжевої фарби, повалений іржавий флюгер,
сліди чиєїсь сечі на інеї, що вкриває гілки ялин, біля самої землі,
з тінявого боку.
Audio production: International Poetry Festival Meridian Czernowitz
Стихи на конец осени
Абсолютно
анонимная история, никого со мной нет,
только мятая постель, с которой стремительно сходит
пятно в форме тела, и открытое окно.
М. Светлицкий (пер. И. Белова)
Я уснул быстро, как никогда, с рыболовным крючком, загнанным в палец,
вот какая история, всё начиналось с бегства, вверх по размокшим ступеням,
попросту выдолбленным в глинистом склоне, а закончилось в луже крови,
которая била фонтаном из разбитой ампулы. Если страшно,
лучше всего уснуть.
Ещё была история о рыбе, у которой в желудке нашли неразорвавшийся патрон, говорят,
некоторые рыбы доживают до семидесяти лет.
Истории могут повторяться бесконечно, пьяная жительница Лапландии снова
стреляет в своего мужа, перепутав его с медведем, и это приводит к установлению
сухого закона на целые двадцать лет; американца и русскую снова
посылают на околоземную орбиту, чтобы исследовать специфику оплодотворения
в невесомости; Кортни Лав после рекордной дозы кокаина начинает говорить голосом
покойного У. Х. Одена.
Кое-что всё-таки можно проверить, притворяясь, что спишь,
оставляя микроскопическую щель в дверях ванной, посыпая порог
сахарной пудрой. Мало что остаётся сухим — такие времена.
Какая-то собака всю ночь бегала вокруг ограды. Я протягиваю руку на другую
половину постели, но там лишь тепло и влажно, как в экваториальной чаще;
стакан, оставленный на ночь на садовом столике, полон уже другой жидкостью,
желтовато-зелёной, тревожной, с осадком.
Что-то спит на дне любого рассказа, как бездомный ночует, зарывшись
в тёплый песок на пляже. Перед отъездом я
осматриваю каждый уголок в саду. К сожалению, остаются совсем непутёвые вещи:
несколько вёдер с остатками извести и оранжевой краски, поваленный ржавый флюгер,
следы чьей-то мочи на инее, покрывающем ветки елей, возле самой земли,
с тенистой стороны.
О. Сливинский. Беглый огонь: Стихотворения. — М.: Книжное обозрение (АРГО-РИСК), 2013. — (Дальним ветром: Библиотека современной зарубежной литературы журнала «Воздух»)