таксист

я довго думав, і думаю, що досі думаю
і вирішив, виходячи з себе опівночі, щоб зловити таксі додому,
що не я володію інформацією, а вона - мною.

я найбільше боюся думати про інформацію,
бо її треба думати одразу всю, з нею спокійно не поговориш віч-на-віч.
оскільки інформація і Бог невичерпні, то вони - одне ціле.
"гроші - теж невичерпні" - додав таксист і запитав, куди їхати.

повітря наповнене крупинками теологічної камасутри,
простір вибухає в неочікуваних місцях, ніби терорист-смертник,
і час зупиняється, ошелешений, як людина на рейках перед поїздом,
не знаючи, куди кинутися - ліворуч?!, праворуч?!

отак і я сидів на задньому сидінні, усвідомивши,
наскільки інформація заволоділа мною і ззаду, і спереду,
затисла мою голову, як збуджена жінка між стегнами,
в"їлася в мою кров, як наркотик, вимагаючи щобільшої дози.

інформація у моїй крові настільки, що я знаю усі її складники -
плазма, лейкоцити, тромбоцити тощо.
наша кров перестає бути кров"ю - вона подрібнюється на частини,
так, ніби віра у Бога стає, скажімо, католицизмом чи баптизмом,
   ніби в людині роз"єднуються дитинство і старість,
      ніби світ - це тільки труп у лабораторії для студентів-медиків.

отак сидів я в одному авто з таксистом,
неспроможний ні назвати своєї адреси,
ні вийти з автомобіля.

© Pawlo Korobtschuk
Audio production: Literaturwerkstatt Berlin 2009

таксист

я долго думал, и думаю, что всё ещё думаю
и решил, выходя из себя в полночь, чтоб поймать такси домой,
что не я владею информацией, а она — мной.

я больше всего боюсь думать про информацию,
так как её нужно думать сразу всю, с ней спокойно не поговоришь один на один.
поскольку информация и Бог неисчерпаемы, то они — одно целое.
«деньги — тоже неисчерпаемы» — добавил таксист и спросил, куда ехать.

воздух наполнен крупинками теологической камасутры,
пространство взрывается в неожиданных местах, будто террорист-смертник,
и время останавливается, ошалевшее, как человек на рельсах перед поездом,
не зная, куда кинуться — влево?! вправо?!

вот так я сидел на заднем сидении, осознавая,
насколько информация завладела мной и сзади, и спереди,
зажала мою голову, как возбужденная женщина между бёдрами,
въелась в мою кровь, как наркотик, требуя всё большую дозу.

информация в моей крови настолько, что я знаю весь её состав —
плазма, лейкоциты, тромбоциты и так далее.
наша кровь перестаёт быть кровью — она делится на части,
как вера в Бога становится, скажем, католицизмом или баптизмом,
   как в человеке разделяются детство и старость,
       как мир — только труп в лаборатории для студентов-медиков.

вот так сидел я в одной машине с таксистом,
неспособный ни назвать свой адрес,
ни выйти из автомобиля.

Перевёл Фридрих Чернышов
TextOnly, No. 41 (1’2014)