Claudia Dathe
german
[Вона не хотіла виходити заміж, він сильно пив]
Вона не хотіла виходити заміж, він сильно пив;
Долю це замахало, вона сказала: „На раз, два, три –
Стрибаєте із вікна,а там як кому пощастить”.
І ось вони стоять на підвіконні. І під ними місто спить.
Вони купили разом квартиру і плюс собаку,
Вони хотіли мати дитину, яка би казала: „ Тату,
Давай не сварися з мамою і будемо жити просто,
Будемо ходити у кінотеатри і їсти пельмені з оцтом”.
Доля дає нам поезію, пиво і наш макдональдс.
Слави, кохання, щастя і грошей у неї обмаль.
Ти можеш життя прожити, граючись, ніби в кіно,
Але не помреш під музику, якшо ти не жан-поль бельмондо.
Смерть не зіграє тобі мелодію моріконе,
Для смерті усі однакові, для смерті – усі ми клони.
Доля нас розкине по світу, наче колоду карт –
У кожного своя доля, у кожного свій інфаркт.
І ось вони стрімко стрибають у прірву, взявшись за руки,
Вони хочуть померти, вони закохані, а любов – це муки.
І весь їхній політ до смерті – наче ранкова пробіжка.
Наше життя коротке й сліпуче, як кокаїнова доріжка.
From: Тероризм
Lemberg: Piramida, 2008
[Sie wollte ihn nicht heiraten, er hat so schrecklich getrunken]
Sie wollte ihn nicht heiraten, er hat so schrecklich getrunken;
Da fühlte sich das Schicksal herausgefordert und sagte: „ Auf eins, zwei, drei –
Springt aus dem Fenster, und dann – wem das Glück hold ist“.
Und so stehen sie auf dem Fensterbrett. Die Stadt unter ihnen schläft.
Sie kauften sich eine Wohnung und dazu einen Hund,
Sie wollten ein Kind, das sagen sollte: „Papa,
Streite nicht mit Mama, lass uns einfach so leben,
Ins Kino gehen und Pelmeni mit Essigsauce essen“.
Das Schicksal gibt uns Poesie und Bier und unser McDonald’s.
Es spart an Ehre, Liebe, Glück und Geld.
Du kannst dein Leben spielend leben wie im Film,
Aber du stirbst nicht zur Musik, wenn du nicht Jean Paul Belmondo bist.
Der Tod spielt dir kein Lied von Morricone,
Dem Tod sind alle gleich, Clowns sind wir alle für den Tod.
Wie einen Stapel Karten verstreut das Schicksal uns in alle Welt –
Ein jeder hat sein Schicksal, ein jeder seinen Infarkt.
Und so springen sie entschlossen dem Abgrund entgegen, Hand in Hand,
Sie wollen sterben, sie sind verliebt, und Liebe ist Qual.
Und ihr ganzer Flug in den Tod ist wie ein Läufchen am Morgen.
Unser Leben ist kurz und gleißend so wie ein Kokain-Pfad.