Iya Kiva (Ія Янівна Ківа)

забуваю як думати рідною мовою
кажу – відійди від мене не знаю тебе

белькотіння твоє – мов хижий бур'ян –
вгризається в землю мою
червоним квітом війни

збіжжя пам’яті палає в горлянці

сила слів твоїх стає полем насилля
довгим мов відірваний річки рукав
у якому ховається смерть

бий мене по щоках – правій і лівій –
я не зможу пробачити дике мовчання твоє

вбивай в мене ікла свої – гострі як біль –
не дочекатись тобі мого крику

шахта дитинства більше не є укриттям
мовби шия зів’ялої квітки
стирчить між зубів історичних книжок

я зашиваю грубими нитками рота тобі
щоб говорити

щоб ніколи вже не говорити

31.07.2022