Ostap Slyvynsky (Остап Сливинський)
Вірш на кінець осені
Вірш на кінець осені
Цілком
анонімна історія, тут нікого нема,
зім’ята постіль із майже невидною
плямою у формі тіла, і відчинене вікно.
M. S.
Я заснув швидко, як ніколи, з рибальським гачком, загнаним у палець,
отака історія, все починалося з втечі вгору розмоклими східцями,
просто видовбаними у глинястому схилі, а закінчилося в калюжі крові,
яка била фонтаном з розбитої ампули. Коли страшно,
найкраще заснути.
Ще була історія про рибу, в шлунку якої знайшли нерозірваний снаряд, кажуть,
деякі риби доживають до сімдесяти років.
Історії можуть повторюватися нескінченно, п’яна мешканка Лапландії знов
стріляє в свого чоловіка, сплутавши його з ведмедем, що сприяє впровадженню
сухого закону на цілих двадцять років; американця й росіянку знову
висилають на навколоземну орбіту, щоб дослідити специфіку запліднення
в невагомості; Кортні Лав після рекордної дози кокаїну починає промовляти голосом
покійного В. Г. Одена.
Окремі речі все-таки можна перевірити, вдаючи, що спиш,
залишаючи мікроскопічну щілину у дверях до ванної, посипаючи поріг
цукровою пудрою. Мало що залишається сухим – такі часи.
Якийсь собака цілу ніч бігав навколо огорожі. Я простягаю руку на іншу
половину ліжка, але там лише тепло й волого, як в екваторіальному лісі;
склянка, залишена на ніч на садовому столику, повна вже іншої рідини,
жовтаво-зеленої, тривожної, з осадом.
Щось спить на дні будь-якої розповіді, як безпритульний, що ночує, запорпавшись
у теплий пісок пляжу. Виїжджаючи, я
обстежую кожен куток саду. Хоч як прикро, залишаються зовсім несуттєві речі:
кілька відер з залишками вапна і оранжевої фарби, повалений іржавий флюгер,
сліди чиєїсь сечі на інеї, що вкриває гілки ялин, біля самої землі,
з тінявого боку.