Pawlo Korobtschuk (Павло Коробчук)
таксист
таксист
я довго думав, і думаю, що досі думаю
і вирішив, виходячи з себе опівночі, щоб зловити таксі додому,
що не я володію інформацією, а вона - мною.
я найбільше боюся думати про інформацію,
бо її треба думати одразу всю, з нею спокійно не поговориш віч-на-віч.
оскільки інформація і Бог невичерпні, то вони - одне ціле.
"гроші - теж невичерпні" - додав таксист і запитав, куди їхати.
повітря наповнене крупинками теологічної камасутри,
простір вибухає в неочікуваних місцях, ніби терорист-смертник,
і час зупиняється, ошелешений, як людина на рейках перед поїздом,
не знаючи, куди кинутися - ліворуч?!, праворуч?!
отак і я сидів на задньому сидінні, усвідомивши,
наскільки інформація заволоділа мною і ззаду, і спереду,
затисла мою голову, як збуджена жінка між стегнами,
в"їлася в мою кров, як наркотик, вимагаючи щобільшої дози.
інформація у моїй крові настільки, що я знаю усі її складники -
плазма, лейкоцити, тромбоцити тощо.
наша кров перестає бути кров"ю - вона подрібнюється на частини,
так, ніби віра у Бога стає, скажімо, католицизмом чи баптизмом,
ніби в людині роз"єднуються дитинство і старість,
ніби світ - це тільки труп у лабораторії для студентів-медиків.
отак сидів я в одному авто з таксистом,
неспроможний ні назвати своєї адреси,
ні вийти з автомобіля.