Michael Speier

just thee to compare
to this summer day—
at whose end we stand
and look out to the sea
ruffled by slight turbulence
we, however,    do not fret at clouds
(in the sense of “blown over”)
we live in well-lit sweeps
of landscape, macchia cushions the slopes
lawns have fresh haircuts
their blades plucked with sugar tongs
now here’s the question what will you stress
when terraces are drifting under the
constellation of clover
and our life be as we may think
someone says human flourishing
another oxytocin some
lie on sofas and listen to music
chant scattered books and papers
someone drinks wine
but soon we must travel
armed with the scraps of italian
tossed to us (the hyperborean dogs)
while on the table of language
rest silver spoons

un bienfaiteur
un seul pour cet immense été
au terme duquel nous voici
regardant la mer    
intranquille se clairsemer de rides
pas même contrariés par un ciel couvert
(dans le sens de "brouillé")
nous vivons dans des espaces de paysages
totalement éclairés le maquis capitonne les versants
pelouse fraîche coupe mode
brins retirés à la pince à sucre
va savoir ce que tu veux mettre en relief
quand les terrasses passent sous
la constellation de la feuille de trèfle
et notre vie serait la vie qu'on se projette
l'un dit human flourishing
un autre oxytocin d'autres encore
écoutent de la musique allongés sur des canapés
chantent livres dispersés papiers
quelqu'un boit du vin
bientôt déjà il nous faudra voyager
munis des bribes d'italien que l'on
nous jette (à nous les chiens hyperboréens)
alors que sur la table de la parole
les cuillères argentées reposent

solo un protettore
per questa magnifica estate
di cui ci troviamo alla fine
per guardare sul mare
inquietudine increspa le luci
ma non ci affligge nessun annuvolamento
(nel senso di “spento”)
viviamo in camere illuminate
dal paesaggio, la macchia riempie i pendii
tappeti con sfumature di verde
i fili d’erba tirati su con le pinzette per lo zucchero
qui solo la domanda cosa vuoi sottolineare
quando le terrazze sotto l’immagine
di stella del trifoglio attraggono
e la nostra vita sia come ce la immaginiamo
uno dice human flourishing
un altro oxytocin alcuni
sono sdraiati sui sofà ascoltano musica
cantano libri sparsi carte
qualcuno beve vino
ma presto dobbiamo partire
riforniti di bocconi italiani che uno ci
getta (a noi cani iperborei)
mentre al tavolo della lingua
i cucchiai d’argento riposano

лише одного доброчинця
для цього могутнього літа
скраєчку якого ми стоїмо
щоб дивитись на море
світлий неспокій нуртує
але нам не завадить жодна захмареність
(у сенсі того що «відшуміло»)
ми живемо у висвітлених просторах
з пейзажів, маккія вгортає схили
газони свіжо підстрижені за фасоном
стебла вищипані щипцями для цукру
тут виникає питання що ти хочеш наголосити
коли тераси пливуть у далеч
під сузір’ями конюшини
й наше життя є таким якого ми прагнем
хтось каже human flourishing
хтось інший oxytozin ще інші
лежать на диванах слухають музику
співають розкидані книги папери
хтось п’є вино
та невдовзі ми мусимо вирушати
взявши запас італійських крихт які нам
(гіперборейським псам) недбало кидають
в той час як на щедротнім столі мови
вилискують срібні ложки

САМО ЈЕДАН покровитељ
за ово силно лето
на чијем крају ми стојимо
да бисмо гледали море
светао немир коврџа се
али нас не вређа натмуреност
(у смислу "прохујало")
ми живимо у осветљеним просторима
из крајолика којег макија тапацира обронци
ледине са свеже фазонираним резом
травчице ишчупкане хватаљком за шећер
питање је само шта желиш да нагласиш
када се терасе под сазвежђем
детелине провлаче
и кад би наш живот био онакав каквим га замишљамо
један каже хуман flourishing
један други oxytocin неки
леже на софама слушају музику
певају разбацане књиге папири
неко пије вино
али ускоро морамо на пут
снабдевени италијанским парчићима, које нама
(хиперборејским псима) бацају
док на трпези језика
сребрне кашике почивају

tan sólo falta un mecenas
para este soberbio verano
hemos venido a su ocaso
para contemplar cómo el mar
riza la luminosa inquietud
nos molesta que no esté nublado
(en el sentido de “indefinido”)
vivimos en espacios resplandecientes
de paisaje, la maquia acolcha las cuestas
el césped, con el pelo recién cortado a la moda
la paja se extrae con las pincitas para el azúcar
y he aquí el dilema: qué deseas resaltar
cuando las terrazas se marchen
bajo la constelación del trébol
y nuestra vida sea tal como la deseamos
alguien dice human flourishing
otro, oxitocina, algunos están
tumbados en el sofá, escuchando música
cantando libros papeles distraídos
alguien más bebe vino
pero muy pronto habrá que partir
provistos de la comida chatarra italiana
que nos arrojan (a los perros hiperbóreos)
mientras sobre la mesa del lenguaje
reposan las cucharas de plata

één weldoener slechts                      
voor deze geweldige zomer -
aan het einde waarvan we
staan uit te kijken over de zee
verrimpeld door lichte onrust
ons echter stoort geen bewolktzijn
(in de zin van 'wegebbend') 
wij wonen in uitgelichte kamers
vol landschap, de macchia bekleedt de hellingen
grasvelden met frisse bijgeknipte kapsels
de halmen met een suikertang gestyled
hier nu de vraag wat wil je benadrukken
als de terrassen onder het sterrenbeeld
van het klaverblad voorbijtrekken
en ons leven is zoals wij ons dat voorstellen
iemand zegt human flourishing
een ander zegt oxytocin sommigen
liggen op sofa's luisteren naar muziek
zingen her en der boeken papieren
iemand drinkt wijn
weldra echter moeten wij vertrekken
voorzien van italiaanse brokken die men ons                                             
honden uit hyperborea toewerpt
terwijl op de tafel van de taal
de zilveren lepels rusten