Valeria Boguslavska
ukrainisch
[Когда начинаешь спотыкаться на простейших словах...]
Когда начинаешь спотыкаться на простейших словах,
например, оцепенело задумываешься, что значит «когда»,
когда реченья и речи расползаются в швах
и сыплется ткань языковая, ни на что не годна,
— тогда прикуси язык и выключи телефон,
уставься в стенку и изучай обоев узор,
ибо зачем дар речи беречь, если он
дан на одно заикание да на позор,
да на ловлю созвучий, где их нет и следа,
где одна вода, с самой собою созвучна, журчит,
где всё равно не додумаешься, что значит «где» и «когда»,
а тем более, где и когда «где» и «когда» звучит.
[Коли почнеш спотикатися на найпростіших словах...]
Коли почнеш спотикатися на найпростіших словах,
наприклад, заціпеніло замислишся, що це – “вряди-годи”,
коли всі речення й речі розповзуться по швах,
і мовна тканина сиплеться, не гріючи в холоди,
– то прикуси язика і вимкни мобіли кліше,
втупся у візерунок шпалер чи вилітай у трубу,
бо навіщо мовлення дар, мовби лише
на самé затинання він та ще на ганьбу,
та на ловитву співзвуч, де їх і сліду нема,
де сама лиш вода дзюркоче, співзвучна собі самій,
де все одно не збагнути значення слів – пітьма,
а тим більше вряди-годи цього вислову вислід зумовить зумій.