1- й куплет :

Я народився в найкращому місті.

Мені було весело, хоча і тяжко.

І коли ви дивилися останні віcті,

я добивав останню затяжку.

І коли ви купували собі поп -корни,

щоби пересидіти дефолт і негоду,

я продавав свої внутрішні органи,

щоби не здохнути від гніву і голоду.

2- й куплет:

Моє місто – пластик із гіпсокартоном,

табак, порошок і суворі портвейни.

Хто міг звалити, той давно за кордоном –

торгує піцою, чистить басейни.

Свобода совісті, відкриті ринки.

Ловіть свій шанс, ще все може статися.

Я залишаюсь прогрівати будинки,

щоби вам було куди повертатися.

Приспів:

Удача, мов птах, сидить на плечі.

Китайські гетри, пакистанські м ’ячі,

тайський одяг, в ’єтнамська мівіна:

я залишаюсь – це моя країна.

3- й куплет:

А ті, що хочуть наглядати за мною,

справляють, як вміють, солодке враження,

ховають від мене свою параною,

і говорять мені про загальне покращення.

Все розуміють і можуть пробачити,

дають паспорти і збирають пожертви.

Я б теж звалив, але хочу побачити,

як вони будуть один одного жерти.

Приспів:

Удача, мов птах, сидить на плечі.

Китайські гетри, пакистанські м’ячі,

тайський одяг, в’єтнамська мівіна:

я залишаюсь – це моя країна.