Claudia Dathe
deutsch
ТЕРОРИЗМ
Оксані Луцишиній
Вірші довгі, як жіночі оргазми, такі ж
Беззахисні; і несподівані, як татарські набіги.
Кімната, вся наповнена холодом, карта світу, схожа на
Освідчення в коханні, брудна підлога,
Розетка й шафи.
Жити – це втомлювати себе щодня, аби заснути,
Дихати – аби дочекатися сигарети, бачити –
Аби дошукатися дзеркала.
Мені би лише натяк, аби мої радари вловили твій слід,
Мені би ще два життя, аби вижити, мені би
Дожити до ранку, аби тебе вистежити, мені би
ще пляшку, аби взяти інтерв’ю у янгола, мені би ще дві, аби заснути.
Ми не потрапимо в ранкові газети, нас не спіймають радіохвилі,
Минуле – не те, що ми прожили, а що пам’ятаємо.
Найкраще про нас напишуть у некрологах, найкращий
Наш вчинок – це смерть, найкращий спосіб любові – любити саму любов.
Вирушимо вночі, аби не боятися власної тіні, будемо
Слухати музику, аби не змерзнути, будемо
Перераховувати улюблених поетів, як останні набої.
Ранок – такий сонячний, що хочеться доїти корів,
А не вмирати, роса – така холодна, що хочеться ходити босим,
Кава – така запашна, що хочеться дихати.
Сідаємо в літак, вмикаємо механізм.
Перед вибухом поцілуємося.
Aus: Тероризм
Lemberg: Piramida, 2008
Terrorismus
für Olga Luzyschyna
Gedichte, lang wie Frauenorgasmen, ebenso
Wehrlos; und unerwartet wie die Überfälle der Tataren.
Ein Zimmer, von Kälte erfüllt, eine Weltkarte, ähnlich einer
Liebeserklärung, ein schmutziger Fußboden,
Eine Steckdose und Schränke.
Leben ist sich jeden Tag selbst erschöpfen, um dann einzuschlafen,
Atmen, um die nächste Zigarette zu erwischen, schauen,
Um den Spiegel zu erspähen.
Mir genügt ein Wink, dass meine Radare deine Spur einfangen,
Mir genügen zwei Leben, um durchzukommen, es genügt mir,
Bis zum Morgen zu kommen, um dich zu entdecken, mir genügt
Eine Flasche, um den Engel zu befragen, mir genügen zwei, um einzuschlafen.
Wir kommen nicht in die Morgenzeitungen, uns fangen keine Radiowellen ein,
Das Vergangene ist nicht das, was wir erlebt haben, sondern was wir noch wissen.
Das Beste über uns steht im Nachruf, unsere beste
Tat ist der Tod, am besten lieben wir, indem wir die Liebe lieben.
Wir brechen nachts auf, um den eigenen Schatten nicht zu fürchten, wir werden
Musik hören, um nicht zu erfrieren, werden
Unsere Lieblingsdichter durchgehen wie die letzte Munition.
Der Morgen ist so sonnig, dass man melken möchte
Und nicht sterben, der Tau ist so kalt, dass man barfuß gehen möchte,
Der Kaffee so aromatisch, dass man ihn atmen möchte.
Wir steigen ins Flugzeug, stellen den Zünder ein.
Vor der Explosion küssen wir uns.