Igor Pomerantsev (Игорь Померанцев)

It was a joke: just fancy now, said I
A stage with strippers. Circle, pit and stalls,
The whole place crammed with menfolk. There I sit
Back row in comfort. Next to the projector,
A chewed-about and fairly scratchy print,
Perhaps Christian-Jacques, perhaps De Sica,
I kiss, caress. Could I really bear
To love elsewhere?

A band. Ice-cream on sale. A mountain of a man
Now opens up one of those special  boxes:
From inside –pop! – a hunchback  on a spring,
Who leaps about the hall to female squeals
Which soon subside to whispers. Pinkus Berg!
What boy now in Jerusalem, mouth  open
Like me can't tear his olive eyes from you?
Winter and tiling. Just turn on the tap:
The icicles go tinkling round the basin,
And Gerda stares behind you. At your back
Moves death on skis, white like a Finnish soldier,
And brandishing his ski-sticks as he goes.
We've lost our bearings. All praise, o virus
Of cursed influenza. You have freedom.

Somewhere a city: on the edge. Out  there
No law of quarantine has real existence.
A boy and a girl are sitting. In the dark
A knee is picked out by a hand, just like a ribbon.

Was I in love with her? If I'd known
Back then what things one might do to a woman,
I would have died: bullet through the brain.
Applause from all spectators. Every move
a lie. The belladonna
Dilates the pupils. And she sings on
'Arrividerci Ro...'. My brother now
Takes her away.
You'd never see a film like that today. 

Я жартував: от ти лиш уяви:
Стриптиз на сцені. Яруси, партер
Заповнені чоловіками. Я сиджу
В ряду останньому. А поряд: кінострічка,
Затерта і обгризена. Нехай
І Крістіана-Жака. Чи Де Сіки.
Цілуюся із нею. То хіба я можу
Любити інших?

Оркестр. Морозиво. Там чоловік-гора
Акордеонний привідкриє ящик:
А звідти — скік! — пружинкою горбань -
І по рядам фойе жіночий виск гуляє
Із шепотінням. Пінхус Берг!
Який тепер єрусалимський хлопчик
Від вас не відірве своїх маслин?

Зима і кахлі. Привідкрутиш кран:
Зливальницею цокають борульки,
Потилицю пильнує Герда. За тобою
На лижах смерть в халаті білофіна,
Вимахуючи палками, біжить.
Нас розпустили. Будь благословен
проклятий вірус грипу. Ти віднині вільний.

Існує місто десь. Є і околиця. Отам
Немає святкування карантину.
Є хлопчик з дівчинкою. В темноті
рукою, ніби бантиком, відмічене коліно.
Чи я її кохав? Ох, якби ж знаття
Тоді, що можна з жінкою робити,
Застрелився б: у скроню пулю.
Аплодисментів зграйка. Кожен жест
Фальшивий, від атропіну
розширені зіниці. Вона співає
"Арівідерчі, Ро..."
Мій старший братїї відбив.
Тепер таких стрічок немає.