Kateryna Kalytko (Катерина Калитко)
*** [Ще інша історія трапилася з віолончеллю]
*** [Ще інша історія трапилася з віолончеллю]
Ще інша історія трапилася з віолончеллю:
коли люди пішли, вона лишилася із господарем;
він продав усе, що можна було — крім неї,
і вона почала тамувати його голод
самою своєю присутністю.
Коли ж вони почали обшукувати
квартал за кварталом, кожен будинок,
заходити у квартири,
він, утративши спокій і сон, своєї черги чекав.
І вона гамувала його тривогу: брала за руки,
вкладала їх на свої шовковисті вигини,
і наказувала грати. Він корився щоразу.
Ночами, коли бої прокочувалися під вікнами,
коли асфальт здіймався в повітря чорною хвилею,
він грав без перерви годинами, поки на пальцях
не наливалися кров’ю і не лускали мозолі —
так, наче щоразу краяв од себе
по шматкові живого м’яса, і кидав надвір
хижим птахам — тільки б почекали,
тільки б не накидалися, тільки не зараз.
Та з кожним таким шматком
усе менше ставало його,
тож урешті,
коли кроки на сходах уже не лишали сумніву, що час настав,
він просто підважив деко червоного дерева
і всередину ковзнув безсило, як ящірка чи павук.
Так його і знайшли, кажуть:
змалілий, заплющений, скорчений ембріон
у череві вагітної віолончелі.