Jaromír Typlt

I lie
at the bottom
of hardly hearable
rattles and thrums.
Hardly hearable,
yet persistent. They push through,
intruding upon me from below,
rubbing off on me, lightly
yet very, very lightly
they
keep hurting.
As if something frayed
between the floor and the ceiling,
somewhere in places where they cannot yet be told apart.
Particularly that high-pitched,
almost clear,
at times intermittent
quiver.
That is talk hitting.
It might be women chatting downstairs. 

Ich liege
auf einer Schicht
kaum hörbarer
Beben und Geräusche.
Kaum hörbarer
doch unaufhörlicher. Sie werden spürbar, 
dringen in mich von unten ein,
strömen in mich, leicht,
aber sehr sehr leicht
tun sie
Weh.
Als ob etwas zwischen
der Decke und dem Boden
schwingen würde,
irgendwo dort,
wo man sie noch nicht voneinander trennen kann.
Besonders das hohe,
fast schon klare,
bisweilen abrupte
Zittern.
Da stößt die Sprache an.
Vermutlich einen Stock tiefer reden die Weiber.

Je suis allongé
sur une couche     
de vibrations et de bruissements
à peine audibles.
À peine audibles
mais continus. Ils forcent le chemin,
me pénètrent par en-dessous,
me rabottent, doucement
mais très, très doucement
me
blessent.
Comme si quelque chose se frayait
un passage
entre plancher et plafond,
dans un entre-deux.
Surtout ce frémissement
sonore,
presque clair,
parfois discontinu.
Ce murmure insistant,
comme un bavardage féminin venant d’en bas.

Steso
sul sottosuolo
di acciottolii e brusii
a malapena udibili.
A malapena udibili,
ma persistenti. Prorompono
e dal basso penetrano in me,
mi contaminano, lievemente,
ma davvero molto lievemente
mi
fanno un po' male.
Come se qualcosa sfregasse
tra il soffitto e il pavimento,
da qualche parte lì, dove non si riesce ancora a distinguerli.
Soprattutto quella vibrazione
alta,
quasi percepibile
a tratti interrotta.
Allude il discorso.
Forse al piano di sotto conversano delle donne.

Alig hallható
surrogó, zúgó zajok
Mélyrétegeiben
Fekszem.
Halkak,
De annál kitartóbbak. Feltörnek
mélyről, átjárnak,
belepnek, és finoman,
de nagyon finoman
sajognak.
A mennyezet és a padló között
Kaparásznak, egymásba gabalyodva.
Különösen az a magas,
Majdnem tiszta,
Néha szaggatott
Remegés.
Hangok széllökése.
Talán egy emelettel lejjebb nők beszélgetnek.

Leżę
na podłożu
ledwo słyszalnych
brzęczeń i stuków.
Ledwo słyszalnych,
ale uporczywych. Przebijają się
i wnikają we mnie od spodu,
przechodzą na mnie, lekko,
ale to bardzo lekko
mnie
pobolewają.
Jakby coś o coś tarło
między sufitem a podłogą,
gdzieś, gdzie nie da się ich jeszcze odróżnić.
Zwłaszcza ta wysoka,
nieomal jasna,
chwilami przerywana
wibracja.
To uderza mowa.
Chyba o piętro niżej rozmawiają kobitki. 

我躺在
底土层
几乎听不见
嘈杂与噪音。
几乎听不见
但持续不断。渐渐得势
从身子底下侵入，
传播给我，很轻，
非常非常轻
我
疼着。
像什么东西
在天花板与地板之间的什么地方
摩擦着，分不清楚
尤其高处，
又像是清晰的
时断时续的
震动。
这是话语的碰撞。
或许是楼下女人在一说话吧。

狄伯特

Estoy tendido
en un estrato
de repiqueteos y tamborileos
apenas audibles.
Apenas audibles,
pero persistentes. Se hacen notar
y desde abajo penetran en mí,
llegan hasta mí, y ligeramente,
pero que muy muy ligeramente
me
van doliendo.
Como si algo retumbara
entre el techo y el suelo,
en alguna parte, donde aún ambos son indistinguibles.
En especial ese
murmullo
agudo, casi hasta afilado
y a ratos intermitente.
Es el habla que tropieza.
Seguramente charlan abajo unas mujeres.

ძლივს გასაგონი როხროხისა და დუდუნის
ფსკერზე
ვწევარ,
ძლივს გასაგონი,
მაგრამ შეუპოვარი ხმების...
ისინი მმსჭვალავენ,
შიგნიდან მაფორიაქებენ,
მეხახუნებიან
და ძალიან, ძალიან ნაზად,
ჰაეროვან ტკივილს მაყენებენ.
თითქოს რაღაცა გამოინასკვა
ჭერსა და იატაკს შორის,
ადგილ-ადგილ ჩაიბურდა,
ვეღარ დააცალკევებ,
განსაკუთრებით კი ის -
ყველაზე მკაფიო,
დროდადრო ოდნავ მიყუჩებული ცახცახი.
ეს ლაპარაკის.
ალბათ, ქვედა სართულზე ჭორაობენ ქალები.

იარომირტიპლტი

Я ляжу
на покрыве
зь ледзь чутных
шумоў і трымценьняў.
Ледзь чутных
але няспынных. Усё больш адчувальных,
яны пранікаюць у мяне зьнізу,
ліюцца ў мяне, лёгкія,
і зьлёгку зусім зьлёгку
балючыя.
Быццам бы нешта
паміж столяй і падлогай
завібравала,
недзе там,
дзе іх яшчэ нельга разлучыць адна з адной.
Асабліва гэтае высокае,
ужо амаль выразнае,
зрэдзьчас бязладнае
трымценьне.
Так б’е мова.
Відаць, паверхам ніжэй гавораць кабеты.

Ярамір Тыплт

Guliu
ant pamato
vos girdimų
bildesių  ir šnaresių.
Vos girdimų,
bet nepaliaujamų. Veržiasi
ir iš apačios į mane smelkiasi,
sklando virš manęs ir lengvai,
bet itin itin lengvai
mane
skaudina.
Lyg šiūruotų
tarp lubų ir grindų,
kažkur ten, kur dar negalì atskirti viena nuo kita.
Ypač tas aukštas
beveik aiškus,
kartais nutrūkstantis
virpuliavimas.
Taip pribloškia kalba.
Tikriausiai tuo pat metu aukštu žemiau šnekasi moterys.