Shota Iatashvili (შოთა იათაშვილი)

A wind was blowing and a woman was flying with the wind
the woman was flying with the wind and a man was running after her
the man was running and all his friends were following him
the friends were coming along and a pub was standing
the pub was standing and the beer was turning sour
the beer was turning sour and the bartender was getting old
the bartender was getting old and his hair was falling
his hair was falling as bombs were falling down from the sky
bombs were falling from the sky and the houses were collapsing
the houses were collapsing and a new pub was being constructed
a new pub was being constructed and new friends were coming along
new friends were arriving and a new man was running along
a new man was running along and a new woman was flying with the wind
and a new woman was flying with the wind and the old wind was blowing
the old wind was blowing and new windmills were turning
the windmills were turning and the new Don Quixote was coming into the world
the new Don Quixote was coming into the world and Cervantes was dying
Cervantes was dying and Shakespeare was also dying
or it was the 23rd of April 23rd in 1616 and
literature was mourning and God was laughing
God was laughing and occasionally a man was laughing too.
The man was laughing and drinking beer
or vise versa: he was drinking beer at first and then laughing
followed by crying
and finally he finally rose to his feet and stumbled after the woman
the woman was running away tracing the wind
the wind was blowing and attempting to overtake the light
the man was standing and watching them try to catch up
and from time to time
the man was a physicist
a poet
a drunk.
The man was often going into the pub
and while the beer was turning sour and the bartender was getting old,
he was making conversation with his friends
and God was laughing
God was laughing…

And the wind was blowing

Wiał wiatr i porywał kobietę.
Kobieta leciała i mężczyzna ją gonił.
Mężczyzna biegł i za nim podążali przyjaciele.
Szli przyjaciele i stał browar.
Stał browar i piwo się ważyło.
Piwo się ważyło i piwowar się starzał.
Piwowar się starzał i włosy wypadały.
Włosy wypadały i bomby wypadały z nieba.
Bomby wypadały z nieba i domy się burzyły.
Domy się burzyły i nowy browar się budował.
Nowy browar się budował i nowi przyjaciele szli.
Nowi przyjaciele szli i nowy mężczyzna biegł.
Nowy mężczyzna biegł i nowa kobieta frunęła.
Nowa kobieta frunęła i stary wiatr wiał.
Stary wiatr wiał i młyny wiatrowe się obracały.
Młyny wiatrowe się obracały i Don Kichot się rodził.
Don Kichot się rodził i umierał Cervantes.
Umierał Cervantes i umierał także Szekspir.
Był 23 kwietnia 1616 roku i
Literatura pogrążała się w żałobie a Bóg się śmiał.
Bóg się śmiał i czasem śmiał się też człowiek.
Człowiek się śmiał i pił piwo.
Właściwie to odwrotnie: najpierw pił piwo, następnie się śmiał.
A potem płakał.
Na koniec stawał na nogi i chwiejąc się gonił kobietę.
Kobieta uciekała i goniła ogon wiatru.
Pędził wiatr i starał się dosięgnąć promyk światła.
Mężczyzna stał i obserwował tę zabawę w berka.
Mężczyzna czasem był fizykiem,
czasem poetą,
czasem pijakiem.
Mężczyzna często wchodził do browaru i
zanim piwo się zważyło i piwowar się zestarzał,
pił piwo i rozprawiał z przyjaciółmi,
A Bóg się śmiał,
Bóg się śmiał...

i wiatr wiał...

Ветер веял и нес женщину.
Женщина летела, а мужчина следовал за ней.
Мужчина бежал, а за ним – его друзья.
Друзья шли, и стояла пивная.
Стояла пивная, а пиво прокисало.
Пиво прокисало, а трактирщик старел.
Трактирщик старел, у него выпадали волосы.
Падали волосы, и падали бомбы.
Падали бомбы, и рушились дома.
Рушились дома, и строилась новая пивная.
Новая пивная строилась, и шли новые друзья.
Шли новые друзья, и бежал новый мужчина.
Новый мужчина бежал, и новую женщину нес ветер.
Новую женщину нес ветер, и веял старый ветер.
Старый ветер веял, и крутились ветряные мельницы.
Крутились ветряные мельницы, и рождался Дон Кихот.
Дон Кихот рождался, а Сервантес умирал.
Умирал Сервантес, и умирал Шекспир.
То есть было 23 апреля 1616 года, и
литература скорбила, а Бог смеялся.
Бог смеялся, а иногда смеялся и мужчина.
Мужчина смеялся и пил пиво.
Или наоборот: сначала пил пиво, затем – смеялся.
А затем плакал.
Потом он вставал и, шатаясь, шел за женщиной.
Женщина бежала в хвосте у ветра.
Ветер веял и пытался нагнать луч света.
Мужчина стоял и наблюдал за их игрой в ловитки.
Мужчина иногда был физиком,
иногда поэтом,
иногда пьяницей.
Мужчина часто заходил в пивную.
И прежде чем пиво прокиснет, а трактирщик – постареет,
пил пиво и беседовал с друзьями,
а Бог смеялся,
Бог смеялся…

И ветер веял…

Вітер віяв і ніс жінку.
Жінка летіла, а чоловік — слідом за нею.
Чоловік біг, а за ним — його друзі.
Друзі йшли, і стояла пивна.
Стояла пивна, а пиво прокисало.
Пиво прокисало, а шинкар старів.
Шинкар старів, у нього випадало волосся.
Летіло волосся, і падали бомби.
Падали бомби, і руйнувалися будинки.
Руйнувалися будинки, і будували нову пивну.
Нову пивну будували, і йшли нові друзі.
Йшли нові друзі, й біг новий чоловік.
Біг новий чоловік, і нову жінку ніс вітер.
Нову жінку ніс вітер, віяв старий вітер.
Старий вітер віяв, і крутилися вітряні млини.
Крутилися вітряні млини, і народжувався Дон Кіхот.
Дон Кіхот народжувався, а Сервантес помирав.
Помирав Сервантес, помирав Шекспір.
Тобто припало 23 квітня 1616 року.
Література тужила, а Бог сміявся.
Бог сміявся, а інколи сміявсь і чоловік.
Чоловік сміявсь і пив пиво.
Або навпаки: спочатку пив пиво, потім — сміявся.
А потім плакав.
Далі він зводивсь і, хитаючись, йшов за жінкою.
Жінка бігла вслід вітру.
Вітер віяв і намагався здогнати промінь світла.
Чоловік стояв і споглядав за їх грою в хованки.
Чоловік інколи був фізиком,
Інколи поетом,
Інколи п'яницею.
Чоловік зазвичай завертав до пивної.
І перш, ніж пиво прокисне, а шинкар постаріє,
пив пиво і гомонів із друзями,
А Бог сміявся,
Бог сміявся…

І вітер віяв.