Marianna Kijanowska  (Маріанна Кіяновська)
Translator

on Lyrikline: 8 poems translated

from: اللتوانية, الروسية, الجورجية to: الروسية, الأوكرانية

Original

Translation

Žemės užžavėjimas. Per jaunatį

اللتوانية | Jurgita Jasponytė

                                                 Sidabro lakiūtė,
                                                 Sidabro.

1.
Kaip kas kviestų
kas šauktų
kaip šiaurėn
būtų nutiestos pradalgių kryptys
būtų žemės mintis pažadinta ir žinotum
kokius veiksmus
atlikti.
Šalty stingsta ir lūžta siūlas –
virkščia įgemančio mėnesio.

2.
Pavargau ištylėt
išsakyti
reikia greitai
kol beriama sėkla
žodžiais
žemė tampa tada užžavėta
ir neleist gyvasties
nebegali
ir apglėbia delnais šaknis
ima viską
paviršiun kelti
kol mane valo savęs atsisakymas
kol baimės akys mane išbando.

3.
Ir apsaugoki mus nuo liūties
daugiau žadančios
negu mums reikia
duok pakankamai burnų
jeigu lakių* per lauką
ant mūsų paleidai
žinau, kad esi man motina
kad mano kojos tavin įsmigę
per amžius
ir atotrūkį
vėl virtimas tavimi
neišvengiamai žada
žinau, kad mylim tave
net ne už tai
kad maldas išklausai
ir derlium mus dovanoji
bet kad nesiliauji maitint
ir negarbinančią tavęs burną
nesuprantančią net
kas ir iš kur
ta gyvybė –
tavo besąlygiškumas
yra tobuliausia teisybės forma.
Tebūnie dangus
mums per lietų.

4.
Šalty stingsta ir lūžta siūlas –
virkštelė, jungianti žemę
su rausvu ryto mėnesiu –
skydu
saugančiu mus
kurs iš vakaro įgema
nuogas.

* Lakius – javų derlius; grūdų lėkimas vėtant.

© Jurgita Jasponytė
from: Vartai Auštrieji
Vilnius: Lithuanian Writers' Union Publishers, 2019
Audio production: Lithuanian Culture Institute, 2022

Ворожба земли. Новолуние

الروسية

                        Sidabro lakiūtė,

                                           Sidabro.

 

1.

Как если бы кто звал

как если бы кто окликал

как если бы на север

были бы проложены направления прокосов

и мысль земли была бы разбужена и ты б знала

какие действия

нужно совершить.

 

На холоде застывает и ломается нить -

пуповина нарождающееся луны.

 

2.

 Я устала вымолчать

высказать

надо быстро

пока сеют семена

 

волшебными словам

тогда завораживается земля

и не может не выпустить

жизненности/животы

и обнимает ладонями корни

начинает все

поднимать на поверхность

 

пока меня очищает отказ от себя

пока глаза страха меня испытывают.

 

3.

и береги нас от ливня

обещающего больше

чем нам требуется

дай достаточно ртов

если уж урожай по полю

на нас спустила (как собаку - прим. пер.)

 

знаю, ты мне мать

мои ноги в тебя вонзились

на века

и отрыв

только превращение в себя

неизбежно обещает

 

знаю, что любим тебя

даже не за то

что выслушиваешь молитвы

и одариваешь нас урожаем

не за то, что не прекращаешь кормить

даже не славящий тебя рот

даже не понимающего

что и откуда

та жизнь -

 

твоя безусловность -

самая совершенная форма справедливости.

 

Да будет небо нам

во время дождя.

 

4.

На холоде стынет и ломается нить -

пуповина, соединяющая землю

с розовым утренним месяцем -

щитом

что нас охраняет

 

что вечером нарождается

голым.

перевод: Marianna Kijanowska

[А снег всё идёт, падает...]

الروسية | Linor Goralik

А снег всё идёт, падает,
идёт, падает.

И мы в нём идём и падаем,
идём и падаем.

А шар всё встряхивают и встряхивают,
встряхивают и встряхивают.

from: Подсекай, Петруша
Москва: АРГО-РИСК; Книжное обозрение, 2007
ISBN: 5-86856-139-2
Audio production: Aquanaut studio (2012)

[А сніг усе йде, падає...]

الأوكرانية

А сніг усе йде, падає,
іде, падає.

І ми в ньому ідем і падаєм,
ідем і падаєм.

А кулю все струшують і струшують,
струшують і струшують.

Переклала з російської Маріанна Кіяновська

[Как в норе лежали они с волчком...]

الروسية | Linor Goralik

Как в норе лежали они с волчком, —
зайчик на боку, а волчок ничком, —
              а над небом звёздочка восходила.
Зайчик гладил волчка, говорил: «Пора»,
а волчок бурчал, — мол, пойдём с утра, —
словно это была игра,
словно ничего не происходило, —
              словно вовсе звёздочка не всходила.

Им пора бы вставать, собирать дары —
и брести чащобами декабря,
и ронять короны в его снега,
слепнуть от пурги и жевать цингу,
и нести свои души к иным берегам,
по ночам вмерзая друг в друга
(так бы здесь Иордан вмерзал в берега),
укрываться снегом и пить снега, —
потому лишь, что это происходило:
              потому что над небом звёздочка восходила.

Но они всё лежали, к бочку бочок:
зайчик бодрствовал, крепко спал волчок,
              и над сном его звёздочка восходила, —
и во сне его мучила, изводила, —
и во сне к себе уводила:
шёл волчок пешком, зайчик спал верхом
и во сне обо всём говорил с волчком:
              «Се, — говорил он, — и адских нор глубина
              рядом с тобой не пугает меня.
              И на что мне Его дары,
              когда здесь, в норе,
              я лежу меж твоих ушей?
              И на что мне заботиться о душе?
              Меж твоих зубов нет бессмертней моей души».

Так они лежали, и их короны лежали,
и они прядали ушами, надеялись и не дышали,
никуда не шли, ничего не несли, никого не провозглашали
и мечтали, чтоб время не проходило,
чтобы ничего не происходило, —
              но над небом звёздочка восходила.

Но проклятая звёздочка восходила.

from: Подсекай, Петруша
Москва: АРГО-РИСК; Книжное обозрение, 2007
ISBN: 5-86856-139-2
Audio production: Aquanaut studio (2012)

[Ой лежали вони у норі з вовчком...]

الأوكرانية

Ой лежали вони у норі з вовчком, — 
зайчик на бочку, а вовчок товчком, —
                         а над небом зіронька піднімалася.
Зайчик гладив вовчка: «Час іти в похід»,
а вовчок бурчав, — мов, підем засвіт, — 
наче то лиш гра, гра і над, і під,
і нічого наче і не ставалося, —
                         наче й зіронька зовсім не піднімалася.

Їм би встати час, визбирати дари —
грудня хащами побрести пора,
і корони згубити в його сніги,
сліпнути від завій, спльовувати цингу,
нести душі свої та й за світу край
і вмерзатись ночами мощами в рай
(так і тут Йордан вмерз би у береги),
накриватися снігом і пити сніги, —
лиш тому, що це відбувалося:
                         бо над небом зіронька піднімалася.

Та вони все лежали, бочок в бочок:
зайчик все не спав, міцно спав вовчок,
і над сном його зіронька піднімалася, —
і вві сні його мучила і карала вся, —
і вві сні до себе його забирала вся:
пішки йшов вовчок, зайчик верхи спав
і вві сні таке до вовчка казав:

«Ся, — казав йому, — пекла глибина
коло тебе тут не зляка мене.
І нащо мені всі Його дари,
коли тут, в норі, є тепло нори?
Я лежу поміж — поміж твоїх вух.
То нащо мені іспасати дух?
Таж моя душа між твоїх зубів найбезсмертніша».
Так вони і лежали, і корони їхні лежали,
вухами ворушили, надіялись, не дихали і мовчали,
і нікуди не йшли, і нічого не несли, і нікого на царствіє не вінчали,
і мріяли, щоби вічність їм не миналася,
щоби нічого не відбувалося, —
                         та над небом зіронька піднімалася.

Тая клята зіронька піднімалася.

Переклала з російської Маріанна Кіяновська

[Как можно писать стихи после четырнадцатого января 1942 года?..]

الروسية | Linor Goralik

                                             Александру Барашу


После 6 февраля 43-го? После 11 марта 1952-го?
Как можно писать стихи после 22 июня 1917-го?
После июля 1917-го? После марта 1984-го?
Как можно писать стихи после 6 ноября 1974 года,
11 сентября 1965 года, 1 августа 1902-го,
9 мая 1912-го?
Как можно писать стихи после 26-го числа прошлого месяца?
После 10 июня прошлого года? После 12 июня?
После 14 декабря 1922 года?
После этого четверга?
После того, что случилось сегодня в три?
Ужасней, наверное, было только первое ноября 1972 года.
Только 12-е апреля семьдесят третьего было, возможно, ещё страшнее.
Или шестое августа 86-го. 4 сентября 1913-го. Или, скажем,
двадцать пятое июля 1933 года. Или двадцать шестое.
Кто-то наверняка упал с передвижной лестницы в библиотеке,
сломал позвоночник, никогда не сможет двигаться.
Кто-то, наверное, погиб,
по ошибке подорвав себя вместе с заложниками.
У кого-то, скорее всего, ребёнок побежал за мороженым,
буквально за два квартала,
и никогда не вернулся.
Нет, буквально за угол. Нет, буквально в соседний дом.
Нет, вернулся восемнадцать лет спустя, 25 марта.
Или двенадцать лет назад, 24 ноября, в 15:00.
Умер 26-го числа прошлого месяца.
Написал одно-единственное стихотворение, очень плохое.

from: Так это был гудочек
Озолниеки: Literature without borders, 2015
ISBN: 978-9934-14-555-1
Audio production: Aquanaut studio (2012)

[Як можна писати вірші після чотирнадцятого січня 1942 року?..]

الأوكرانية

                    Александрові Барашу

Як можна писати вірші після чотирнадцятого січня 1942 року?
Після 6 лютого 43-го? Після 11 березня 1952-го?
Як можна писати вірші після 22 червня 1917-го?
Після липня 1917-го? Після березня 1984-го?
Як можна писати вірші після 6 листопада 1974 року,
11 вересня 1965 року, 1 серпня 1902-го,
9 травня 1912-го?
Як можна писати вірші після 26-го числа минулого місяця?
Після 10 червня минулого року? Після 12 червня?
Після 14 грудня 1922 року?
Після оцього-ось четверга?
Після того, що сталося сьогодні о третій?
Жахливим, напевно, було тільки перше листопада 1972 року.
Хоча 12-го квітня сімдесят третього було, можливо, іще страшніше.
Чи шосте серпня 86-го. 4 вересня 1913-го. Чи, скажімо,
двадцять п’яте липня 1933 року. Чи двадцять шосте.
Хтось, звичайно, впав із приставної драбини в бібліотеці,
зламав хребта, назавжди залишиться нерухомим.
Хтось, напевно, загинув,
помилково подірвавши себе разом із заручниками.
У когось, ймовірно, дитина побігла по морозиво,
буквально за два квартали,
й більше ніколи не повернулася.
Ні, буквально за ріг. Ні, буквально в сусідній дім.
Ні, повернулася через вісімнадцять років, 25 березня.
Чи дванадцять років тому, 24 листопада, о 15:00.
Вмер 26-го числа минулого місяця.
Написав один-єдиний вірш, дуже поганий.

Переклала з російської Маріанна Кіяновська

[Камень удерживает бумагу...]

الروسية | Linor Goralik

Камень удерживает бумагу, ножницы вырезают из неё подпись и печать.
Осталось совсем чуть-чуть.

Камень думает: «Ну какой из меня медбрат?
Надо было поступать на мехмат.
Вот опять меня начинает тошнить и качать.
С этим делом пора кончать».

Ножницы думают: «Господи, как я курить хочу!
Зашивать оставлю другому врачу.
Вот же бабы — ложатся под любую печать,
как будто не им потом отвечать».

Бумага думает, что осталось совсем чуть-чуть,
и старается
не кричать.

from: Подсекай, Петруша
Москва: АРГО-РИСК; Книжное обозрение, 2007
ISBN: 5-86856-139-2
Audio production: Aquanaut studio (2012)

[Камінь тримає бомагу...]

الأوكرانية

Камінь тримає бомагу, ножиці вирізають із неї підпис,
печатку.
Залишилось ще трошечки 
і — спочатку.

Камінь думає: «Ну який же із мене медбрат?
Треба було йти на мехмат.
От тільки знов мене починає нудити і хитати.
Треба з цим ділом кінчати».

Ножиці думають: «Боже, я зараз зірвуся — піду й закурю!
Зашивати залишу іншому лікарю.
От же ж баби — кладуть себе під усі печатки,
а пізніше розплачуються за блядки».

Бомага думає, що лишилось зовсім небагато,
і старається
не кричати.

Переклала з російської Маріанна Кіяновська

[Ночью, в самом начале...]

الروسية | Linor Goralik

Ночью,
в самом начале удивительно тёплого месяца,
он обошёл всех остальных
и велел собираться.
Кто-то был предупреждён заранее.
Большинство — нет.

Сначала он боялся,
что их выдаст
испуганный недоуменный гомон,
дребезжание пыльных шкафов,
истерический перезвон ножей.

Потом это стало неважно.

Перепуганно причитали длинные старые селёдочницы,
плакали ничего не понимающие маленькие рюмки,
утюги столпились в дверях
осоловелым, покорным стадом.
Тарелки метались,
не понимая, как можно бросить
весь этот затхлый скарб —
потемневшие скатерти,
грязные кухоные полотенца,
священные бабушкины салфетки.
Жирная утятница, воровато озираясь,
быстро заглатывала серебряные ложечки.
Солонка трясла свою пыльную, захватанную сестру,
истерически повторявшую:
«Она догонит и перебьёт нас!
Она догонит и перебьёт нас!..»

Он неловко ударил её
деревянной засаленной ручкой.
Она замолчала.

Когда они, наконец, двинулись вниз по пригорку,
вся околица слышала их,
вся деревня смотрела на них из окон.
Когда они добежали до реки,
топот Федоры уже отзывался дрожью
в его тусклых от застаревшей грязи
медных боках.

Задние ряды проклинали его,
скатывались в канавы, отставали.
Средние плакали, проклинали его, но шли.
Передних не было, —
только он,
на подгибающихся старых ногах,
в молчаливом ужасе
ответственности и сомнений.

Когда они всё-таки добежали до реки —
измученные, треснувшие, надбитые, —
он обернулся и сказал им: «Вот увидите,
мы войдём в воду — и выйдем из неё другими».

Но тут река расступилась.

from: Так это был гудочек
Озолниеки: Literature without borders, 2015
ISBN: 978-9934-14-555-1
Audio production: Aquanaut studio (2012)

[Уночі, на самісінькому початку...]

الأوكرانية

Уночі,
на самісінькому початку на диво теплого місяця,
він обійшов усіх решта
і казав їм збиратися.
Дехто був попереджений.
Більшість — ні.

Спочатку він трохи боявся,
що їх зрадить
наляканий розгублений гамір,
деренчання запилюжених шаф,
істеричний передзвін ножів.

Потім це зробилося несуттєвим.

Налякано нарікали видовжені старі оселедниці,
плакали і нічого не розуміли маленькі чарки,
праски стовпилися у дверях
осоловілим, покірним стадом.
Тарілки металися,
не розуміючи, як можна покинути 
весь цей затхлий маєток, —
потемнілі скатерті,
посірілі кухонні рушники,
священні бабунині серветки.
Масна гусятниця, покрадьки озираючись,
швиденько заковтувала срібні ложечки.
Сільничка трясла свою запилюжену, замацану сестру,
яка істерично повторювала:
«Вона дожене і переб’є нас!
Вона дожене і переб’є нас!..»

Він незграбно вдарив її
засмальцьованою дерев’яною ручкою.
Вона вмовкла.

Коли ж вони, врешті, рушили вниз із горбка,
вся околиця їх почула,
все село дивилось на них із вікон.
А як добігли вони до ріки,
тупіт Федори вже відлунював дрожем
в його тьмяних від задавненого бруду 
мідних боках.

Задні ряди проклинали його,
скочувалися в рівчаки, відставали.
Середні плакали, проклинали його, проте йшли.
Передних не було, —
тільки він,
на тремтячих старих ногах,
в мовчазному жахові
відповідальності і непевності.

Коли ж вони все-таки добігли до річки, —
перемучені, тріснуті, надбиті, —
він обернувся і сказав їм: «Побачите,
ми ввійдем у воду — і вийдем із неї іншими».

Та нараз ріка розступилася.

Переклала з російської Маріанна Кіяновська

მეგობრობა

الجورجية | Shota Iatashvili

როცა ჩემი მეგობარი კეთროვანი ხდება,
ერთი დღით ვივიწყებ ყველა საქმეს,
მივდივარ ლეპროზორიუმთან,
ფანჯარაზე ვაკაკუნებ და მერე ჩვენ
ოდესღაცგაწმენდილი შუშის ბურუსში
ერთმანეთს შევცქერით
დიდხანს და ხარბად.
გამომშვიდობებისას
მომუჭულ მუშტებს ვშლით და
ხელისგულებით ფანჯრის მინას ვაწვებით
საკუთარი სივრცეებიდან.

და ჩვენი ხელისგულები
ერთმანეთს ეხება
ასე.

მეგობარი იღიმება და
ამ ღიმილით მანიშნებს, რომ
არ მოითხოვს ამაზე მეტს ჩემგან,
მაგრამ არც ამაზე ნაკლებს დათანხმდებოდა.

აი, მაშინ, ჩვენ ნამდვილი მეგობრები ვართ.

© შოთა იათაშვილი / Shota Iatashvili
Audio production: G. Leonidze State Museum of Georgian Literature

Дружба

الأوكرانية

Мій друг – леправий.
Відклавши справи всі на цілий день
Іду під лепрозорій
І стукаю в вікно його і ми
Через брудну давно не миту шибку
Себе навзаєм розглядаєм
Ненатло й довго.
Прощаючись
Ми розтискаєм п’ястуки
Втискаємо долоні у скло вікна –
Усяк зі свого світу.

І наші руки
Торкаються.

Мій друг мені посміхається,
Посміхається щоби дати знати
Що більшого не потребує,
А меншого не прийме.

Це - істинна дружба.

переклав Маріанна Кіяновська

მფრინავი

الجورجية | Shota Iatashvili

გაფრინდა და მართალი აღმოჩნდა:
შეაქეს, დალოცეს, მოუდრიკეს ქედი.
გაფრინდა მეორედ და კვლავ მართალი აღმოჩნდა:
მიიღეს, არ დაამადლეს პური, წყალი და
სავარცხელი ფრთა-ბუმბულისათვის.
გაფრინდა მესამედ და ამჯერადაც მართალი აღმოჩნდა:
აიტანეს, შეეგუენ.
გაფრინდა მეოთხედ და მტყუანი აღმოჩნდა:
ანგელოზის სულელი პლაგიატორი უწოდეს.
მაინც გაფრინდა მეხუთედ და -
ესროლეს,
მოკლეს.

© შოთა იათაშვილი / Shota Iatashvili
Audio production: G. Leonidze State Museum of Georgian Literature

Льотчик

الأوكرانية

Він уперше полетів і –
Щасливо –
Пошанували, прославили, поблагословили.
Удруге полетів він і –
Знову щасливо–
Прийняли, не пошкодували води і хліба,
Дали для крил гребінця.
Утретє полетів він і –
Теж непогано –
Змирилися, звикли.
Він полетів учетверте, однак –
Намарно –
Його нарекли недолугим імітатором ангела.
Але і вп’яте – однаково – полетів він і –
Вистрелили,
Збили.

Translation: Маріанна Кіяновська