Beatrix Kersten 
Translator

on Lyrikline: 14 poems translated

from: الروسية, الأوكرانية to: الألمانية

Original

Translation

••• [ко мне приходят курьеры.]

الروسية | Miriam Dragina

ко мне приходят курьеры.
в понедельник доставили воду.
во вторник билет на бал сатаны.
в среду цветы в бумаге.
в четверг коробку с котенком.
в пятницу штраф за паркинг.
в субботу стопку газет с ошибкой.
в воскресенье лекарства соседу, он вышел тому минуту. лекарства от аллергии на межгалактический транспорт и белые флаги в поле. и шепот еще. и кожу, к которой мы привыкаем, а дальше не можем расстаться.
стоим на пути, недоумки.
нигде не кончаются шпалы.
запью таблетки соседа
водой, ее еще много.
цветам на неделю хватит.
сосед не дождался почту,
скитается по орбитам,
курьеров мне присылает

© Miriam Dragina
from: unpublished
Audio production: Haus für Poesie, 2019

••• [Zu mir kommen Kuriere]

الألمانية

Zu mir kommen Kuriere.
Montags liefern sie Wasser.
Dienstags Karten für einen satanischen Ball.
Mittwochs Blumen gehüllt in Papier.
Donnerstags eine Schachtel mit Kätzchen.
Freitags einen Strafzettel für Falschparken.
Samstags einen Stapel Zeitungen mit Fehler.
Am Sonntag Medikamente für den Nachbarn, er war gerade gegangen. Ein Antiallergen gegen
intergalaktischen Transport und weiße Fahnen auf dem Feld. Dazu ein Flüstern. Und die Haut,an
die wir uns gewöhnen, so dass wir nicht mehr davon lassen können.
Ich stehe da, halb von Sinnen.
Nirgendwo enden die Schwellen.
Ich schlucke Nachbars Tabletten.
Wasser gibt’s noch genug.
Blumen auch für eine Woche.
Der Nachbar wartete nicht auf die Post,
er kreist in seinem Orbit
und schickt mir Kuriere.

Ins Deutsche übertragen von Beatrix Kersten

[Мабуть він народився підслуховувачем телефонних розмов]

الأوكرانية | Taras Malkovych

Мабуть він народився підслуховувачем телефонних розмов
пив і слухав
він розумів механізм
відчував як телефонні кабелі
стають мимовільними свідками тремтінь голосів
Недаремно малі діти іноді прив’язують їх нижче спини
уявляючи себе хвостатими чортиками
Так, щось в тому є, діти ж-бо не знають
що ті кабелі перед тим, як їх відрізали від слухавок
всередині були напхані людськими стосунками,
які потім просочувалися крізь дірки по обидва їхні боки
і виливалися в звуки дзвінків на поясах,
що ними діти на Меланку обперізувалися
звуки ж ті нагадували звук дзвінка
старого телефонного апарата.
Пізніше тому підслуховувачеві побили вікна
Тепер він пив і слухав
Як вітер продзвонював друзки віконного скла
Але так і не почув
Що пролунало у відповідь

© Taras Malkovych/Тарас Малкович
from: Той хто любить довгі слова
Chernivtsi: Meridian Czernowitz, 2013
Audio production: International Poetry Festival Meridian Czernowitz

[Vielleicht wurde er als Abhörer von Telefongesprächen geboren]

الألمانية

Vielleicht wurde er als Abhörer von Telefongesprächen geboren
Er trank und hörte zu
Begriff den Mechanismus
Spürte, wie die Telefonschnüre zu unfreiwilligen Zeugen zitternder Stimmen wurden
Nicht umsonst binden kleine Kinder sie sich unten am Rücken fest
Und tun, als seien sie geschwänzte Teufelchen
Ja, da ist was dran, dabei wissen die Kinder doch gar nicht, 
Dass die Schnüre, ehe man sie vom Hörer geschnitten hat,  
Mit Beziehungen vollgestopft worden sind 
Die dann durch die Löcher an beiden Enden herausquellen
Und mit dem Klang der Schellengürtel verschmelzen,
Die die Kinder beim Melanka-Fest um die Taille tragen
Ihr Klang erinnert ja an das Läuten
eines alten Telefonapparats
Später schlugen sie dem Abhörer das Fenster ein
Da trank er und hörte zu
Wie der Wind kleine Stückchen Fensterglas zum Läuten brachte
Aber er hörte nicht mehr
Was als Antwort verhallte. 

Übersetzung: Beatrix Kersten

.дружина лота.

الأوكرانية | Iryna Tsilyk

"Ніц немає у цій країні", –  каже дружина Лота
рвучко й так презирливо. "Але правда. Ну що в нас зловиш?"
Суп кипить, чуже дзєцко спить (година – двадзєшьча злотих),
поки Лот ганяє з Голландії машини на продаж.
Все було – збирала трускавки, гляділа стару фрау
в тому місті, де вмирають лише у своїх постелях, 
де занадто багато віками узгоджених правил, 
де усі ґарґульї такі вгодовані на костелах.
Головне – не озиратись, не повертатись нізащо. 
Ну хіба до чужих кімнат. Знімати взуття й одежу, 
під гарячим душем стояти вічність цілу і завше
засинати вже тоді, коли небо стає бежевим.
Головне – вивчити доньку. Бо тут немає нічого. 
Тільки ранки вдома такі дзвінкі й так тихо надвечір...
І вона зненацька страшно кричатиме щось про Бога, 
коли митник укотре перетрусить всі її речі.
Лот пішов, мама хвора... Стоїть. Заходить в Петра і Павла, 
ставить свічку. Вогник шкрябає змерзлі шорсткі долоні.
Вона точно знає, що десь колись промахнулась знагла. 
Бо інакше чому тепер ці щоки такі солоні?

© Iryna Tsilyk
Audio production: Haus für Poesie / 2017

.Lots Frau.

الألمانية

“Nichts gibt es in diesem Land”, sagte Lots Frau
voller Wut und Verachtung. “Was kriegt man hier schon?”
Die Suppe köchelt, ein fremdes Kind schläft (dwadzieścia Zloty die Stunde),
und Lot schafft derweil Autos aus Holland ran.

Alles hatte sie durch - Erdbeeren pflücken, eine Alte pflegen
in einer Stadt, wo die Leute nur in ihren Betten starben,
wo ungeschriebene Regeln seit Jahrhunderten galten,
wo die Wasserspeier an den Kirchen fett wurden.

Die Hauptsache ist - sich nicht umzudrehen, um nichts in der Welt zurückzugehen.
Es sei denn in fremde Zimmer. Um Kleider und Schuhe abzulegen,
Ewigkeiten unter der heißen Dusche zu stehen und immer
schon einzunicken, wenn der Himmel sich beige verfärbt.

Die Hauptsache ist - die Tochter zu drillen. Denn hier ist nichts.
Nur die Morgende zu Haus, so klingend, und die Stille am Abend…
Und plötzlich schreit sie fürchterlich, etwas von Gott,
wenn der Zöllner wieder ihre Habe durchsucht.

Lot ist gegangen, Mama ist krank. Harrt aus. Stellt zu Peter und Paul
eine Kerze auf. Das Licht kratzt an ihren kalten, rauen Händen.
Sie weiß genau, irgendwo irgendwann geht ein Schuss fehl.
Warum sonst wären diese Wangen so salzig?

Aus dem Ukrainischen übersetzt von Beatrix Kersten

*** [Україна моя – ковдра клаптикова]

الأوكرانية | Iryna Tsilyk

Україна моя – ковдра клаптикова,
грубо зшита з усього підряд, а вже ніц не відріж, не викинь.
Така пишна веснянкувата мамка, така
свята земля соняшникових полів і пластикових вікон.

Всі міста твої декомунізовані,
всіх розбитих шляхів і чорних рік артерії життєдайні,
всі люди й не́люди, однакові зовні,
зустрічають мене, щоб у мені тепер поїхати далі.

І коли потім розвіють у Києві
або десь на Чернігівщині любій мене одного дня, то
мої україни теж будуть розвіяні,
і проростатимуть між гаражів їхні живучі зернята.

Я лишуся в тобі, це точно, мабуть же.
І ніякого пафосу, тільки крик на одному видиху
крізь заводи, церкви, хрущовки, ратуші:
“Благословенна будь! У тебе немає іншого виходу”.

© Iryna Tsilyk
Audio production: Haus für Poesie / 2017

*** [Meine Ukraine ist eine Patchworkdecke]

الألمانية

Meine Ukraine ist eine Patchworkdecke,
genäht aus allerlei Flicken mit grobem Stich, schneid ja nichts weg und wirf           nichts fort.
Oh fantastisch gesprenkelte Amme,
oh heiliges Land der Sonnenblumenfelder und Plastikfenster.

All deine Städte sind dekommunisiert,
all die kaputten Straßen und schwarzen Flüsse sind Lebensadern,
alle Menschen und Unmenschen, ununterscheidbar von außen,
begegnen mir, damit ich jetzt weitergehe.

Und trennen sie eines Tages in Kiew
oder im geliebten Gebiet Tschernihiw mich auf,
wird auch meine Flickenukraine aufgetrennt,
und ihre lebendige Saat sprießt zwischen den Garagen.

Ich werde bei dir bleiben, das sicher, oder vielleicht.
Und kein Pathos, nur ein Schrei für die Länge eines Atmers
durch die Fabriken, Kirchen, Plattenblöcke, Rathäuser:
“Sei gesegnet! Einen anderen Ausweg hast du nicht".

Aus dem Ukrainischen übersetzt von Beatrix Kersten

.в’єтнамки і берці.

الأوكرانية | Iryna Tsilyk

Люди у в’єтнамках vs люди в берцях.
Хоча ні, нема ніякого версусу.
Нема суперечності.
Люди у в’єтнамках чекають
на людей у берцях,
відмірюють кожен крок, кожен день –
триста шістдесят п’ять, триста шістдесят чотири...

Або не чекають.
Збирають валізи до Греції.
Канікули, літо.
Ніхто не винен, кінець кінцем.

Або не чекають і збирають валізи до Греції,
але перераховують, перераховують 
всім ахіллесам на нові літні берці
з нубуку й кордури.
Щоби дихалось.
Щоб вберегло.

Варіантів – безліч.
Усі правильні або ні.

Вечорами люди в берцях
скидають баласт
і рачками ховаються до своїх панцирів –
своїх спальників.
Гортають деякий час стрічки
рівнобіжних життів у смартфонах,
дивуються трохи.
“Греція. Круто. Колись і я...”
А відтак приходять короткі нестерпні сни
про вакханок або сирен
з медовими голосами.

Спи, мій милий.
Ти знаєш, під ранок
завжди сняться
рідні люди у в’єтнамках
і ті, інші,
в маленьких ортопедичних сандаликах.

© Iryna Tsilyk
Audio production: Haus für Poesie / 2017

.Flip-Flops und Kampfstiefel.

الألمانية

Menschen in Flip-Flops gegen Menschen in Kampfstiefeln.
Obwohl, nein, da gibt es kein “Gegen”.
Keinen Gegensatz.
Menschen in Flip-Flops warten
auf Menschen in Kampfstiefeln,
messen jeden Schritt ab, jeden Tag –
dreihundertfünfundsechzig, dreihundertvierundsechzig…

Oder warten nicht.
Packen Koffer für Griechenland.
Ferien, Sommer.
Niemandes Pflicht, letzten Endes…

Oder warten nicht, packen Koffer für Griechenland,
spenden aber, spenden,
neue Sommerstiefel aus Cordura und Nubuk
für alle Achille.
Um zu retten.

Der Möglichkeiten sind viele.
Alle richtig oder nicht.

Abends werfen Menschen in Kampfstiefeln Ballast ab
und krebsen zurück in ihre Schalen,
ihre Schlafsäcke.
Scrollen noch eine Weile
durch parallele Leben in Smartphones,
wundern sich ein wenig.
“Griechenland. Geil. Will ich auch mal…”
Und dann kommen kurze, quälende Träume
von Mänaden oder Sirenen
mit Honigstimmen.

Schlaf, Geliebter.
Du weißt, gegen Morgen
träumt man immer
von den Liebsten,
jenen in Flip-Flops
und jenen in orthopädischen Sandälchen.

Aus dem Ukrainischen von Beatrix Kersten und Simone Lappert

Безробітні

الأوكرانية | Serhij Zhadan

1-й куплет:

Давайте пом’янемо кожного безробітного.

Всіх тих, хто далі крутиться коло біржі праці.

Тих, які з тракторного, і тих, які з турбінного.

Тих, про кого забули їхні роботодавці.

Пом’янемо їхні руки, пом’янемо їхні легені,

пом’янемо їхню роботу, що виявилась непотрібною,

їхні законні аванси, їхні діряві кишені,

кожен чорний пивбар над станцією «Спортивною».

Приспів:

У світі стільки зла, бригадире, як його перебороти?

Наші з тобою біди – тихі та непомітні.

Довкола стільки статків, довкола стільки роботи.

Звідки ж беруться такі як ми – голодні та безробітні?

2-й куплет:

Ти жив, як жилося, й працював, як тобі працювалося.

І твоє промислове сонце вперто кудись котилося.

Життя виявилося значно простішим, аніж колись здавалося,

і значно коротшим, аніж тобі хотілося.

Закони подібні на смерть – вони складаються із затемнень.

І що тобі з їхніх кодексів, поправок і рішень?

Коли Господь творив цей світ, він творив спеціально для тебе!

восьмигодинний робочий день і п’ятиденний робочий тиждень.

3-й куплет:

Тому давай пом’янемо верстати й ангелів над прохідною,

пом’янемо токарів, слюсарів і механіків,

тих, хто втратив усе з цією програною війною,

запеклих, ніби апостоли, майстрів і наставників.

Не знаючи їхніх імен, не бачивши їх в обличчя,

слухаючи голоси, що будуть танути і дробитися.

Кожне життя – безкінечне. Кожна смерть – таємнича.

Кожна робота робиться, тому що має робитися.

Приспів:

У світі стільки зла, бригадире, як його перебороти?

Наші з тобою біди – тихі та непомітні.

Довкола стільки статків, довкола стільки роботи.

Звідки ж беруться такі як ми – голодні та безробітні?

Die Arbeitslosen

الألمانية

 1. Strophe:

Der Arbeitslosen lasst uns heute gedenken.

All derer, die heut wartend auf der Straße saßen.

Derer die Turbinen warten und Traktoren lenken.

Derer, die auch ihre Chefs schon vergaßen.

Gedenken wir ihrer Lungen, ihrer Hände Schwielen,

Gedenken wir ihrer Arbeit, sie war sinnlos, ganz klar,

ihrer löchrigen Taschen, ihrer politischen Ziele,

der schwarzen Bierbars an der Metro "Sportyvna".

Refrain:

Brigadier, sag du mir, was ist zu tun, wie besiegt man das Böse der Welt?

Du und ich, wir leiden still, im Verborgenen bleibt unsere Not

Es gibt soviel Geld, das kursiert, soviel Arbeit, die anfällt,

Wie kann es dann solche wie uns noch geben, ohne Arbeit und ohne Brot?

2. Strophe:

Du hast geschuftet wie alle und gelebt, wie man halt lebte.

Dein Fabriksuniversum zog stur irgendwie seine Bahnen.

Das Leben war simpler, als es dir einst vorschwebte,

und erheblich kürzer, als du's konntest ahnen.

Gesetze bestehen wie der Tod aus Eklipsen ins Nichts.

Und was sollst du mit Regeln, Beschlüssen, Reform?

Als Gott der Herr diese Welt schuf, da schuf er eigens für Dich

Eine Woche mit fünf Mal acht Stunden als Norm.

3. Strophe:

Gedenken wir der Pressen, der Hallen mit Engelsfriesen,

Gedenken der Heizer, der Schlosser, der Fräser,

derer, die in diesem verlorenen Krieg alles ließen,

wie Apostel flammend, wie die Jünger um den Erlöser.

Unbekannt sind ihre Gesichter, ihre Namen Gemunkel,

Ihre Stimmen werden zerbrechen, werden versinken im Orkus.

Jedes Leben ist ewig, jeder Tod liegt im Dunkel.

Jede Arbeit wird getan, weil jemand sie tun muss.

Refrain:

Brigadier, sag du mir, was ist zu tun, wie besiegt man das Böse der Welt?

Du und ich, wir leiden still, im Verborgenen bleibt unsere Not

Es gibt soviel Geld, das kursiert, soviel Arbeit, die anfällt,

Wie kann es dann solche wie uns noch geben, ohne Arbeit und ohne Brot?

aus dem Ukrainischen von Beatrix Kersten 2014

Моя країна

الأوكرانية | Serhij Zhadan

1- й куплет :

Я народився в найкращому місті.

Мені було весело, хоча і тяжко.

І коли ви дивилися останні віcті,

я добивав останню затяжку.

І коли ви купували собі поп -корни,

щоби пересидіти дефолт і негоду,

я продавав свої внутрішні органи,

щоби не здохнути від гніву і голоду.

2- й куплет:

Моє місто – пластик із гіпсокартоном,

табак, порошок і суворі портвейни.

Хто міг звалити, той давно за кордоном –

торгує піцою, чистить басейни.

Свобода совісті, відкриті ринки.

Ловіть свій шанс, ще все може статися.

Я залишаюсь прогрівати будинки,

щоби вам було куди повертатися.

Приспів:

Удача, мов птах, сидить на плечі.

Китайські гетри, пакистанські м ’ячі,

тайський одяг, в ’єтнамська мівіна:

я залишаюсь – це моя країна.

3- й куплет:

А ті, що хочуть наглядати за мною,

справляють, як вміють, солодке враження,

ховають від мене свою параною,

і говорять мені про загальне покращення.

Все розуміють і можуть пробачити,

дають паспорти і збирають пожертви.

Я б теж звалив, але хочу побачити,

як вони будуть один одного жерти.

Приспів:

Удача, мов птах, сидить на плечі.

Китайські гетри, пакистанські м’ячі,

тайський одяг, в’єтнамська мівіна:

я залишаюсь – це моя країна.

Mein Land

الألمانية

1. Strophe:

Ich bin in der besten aller Städte geborn.

Auch wenns oft schwer war, ich fand es hier schön.

Doch lest mal die Zeitung, dann packt euch der Zorn,

Dann ist das hier das Letzte und ich sollte jetzt gehn.

Und während ihr euch schön euer Popcorn kauft-

"den Mist sitzen wir aus, das wird wieder gut"-

hab ich meine inneren Organe verkauft,

damit ich nicht sterbe vor Hunger und Wut.

2. Strophe:

Plastik und Sperrholz, das ist meine Stadt,

Tabak, Kokain und billige Weine.

Wer gehen konnte, ist weg, wird im Ausland jetzt satt,

schrubbt irgendwo Pools, zerteilt tote Schweine.

Freie Märkte und freie Meinung.

Chancen ergreifen, komm schon, es kann alles passieren.

Ich bleib und ich kümmer mich um die Heizung,

falls ihr zurückkommt, dann müsst ihr nicht frieren

Refrain:

Das Glück ist ein Vogel auf deiner Schulter.

Handys aus Taiwan, pakistanische Halter,

chinesische Kleider, vietnamesischer Tand:

Ich halt hier die Stellung, das ist mein Land.

3. Strophe:

All jene, die sich väterlich über mich beugen,

Wollen unbedingt immer nur Eindruck machen,

Wollen ihre Paranoia vor mir keinesfalls zeigen,

Und quatschen darum endlos vom Fortschritte machen.

Sie verteilen Pässe, sie können alles verstehen,

Kassieren ihr Bakschisch, tun interessiert.

Ich würde auch türmen, aber ich will doch erst sehen,

wie einer dem andern die Fresse poliert.

Refrain:

Das Glück ist ein Vogel auf deiner Schulter.

Handys aus Taiwan, pakistanische Halter,

chinesische Kleider, vietnamesischer Tand:

Ich halt hier die Stellung, das ist mein Land.

aus dem Ukrainischen von Beatrix Kersten 2014

[такий довгий, як юрський]

الأوكرانية | Halyna Kruk

такий довгий, як юрський,

період внутрішнього мовлення


така насторожена, як усмішка аутиста, весна


дівчинка на майданчику не може більше відсуватися

- колода закінчується,

колода у власному оці закінчується,

а порошинка з чужого ніяк не випливе!

тільки кача по тисині... пливе проти течії...

дай, боже, йому сил проти течії

[so eine lange Zeit der Selbstgespräche]

الألمانية

so eine lange Zeit der Selbstgespräche

lang wie ein Erdzeitalter

so ein Frühling,

angespannt wie ein Autist beim Versuch zu lächeln

auf dem Spielplatz kann das Mädchen nicht mehr abseits stehen

mit dem Balken ist es vorbei

dem im eigenen Auge

nur den Splitter im fremden, den schwemmt's nicht heraus

nur die Ente auf der Tysyna, die ...schimmt...gegen den Strom

Gott, gib ihr Kraft gegen den Strom

aus dem Ukrainischen von Beatrix Kersten 2014

тактична правота

الأوكرانية | Halyna Kruk

усе, чого мене вчили - більше непридатне:

ні дати комусь, ні взяти, хіба що забути,

знехтувати!

(при цьому слові чуюся як фехтувальник)

усе, чого мене вчили,

схоже на фехтування на рапірах:

- не заступати за лінію,

- дотримуватися правил пріоритету,

(це ж бо спорт, а не вулична бійка!)

- крок вправо, крок вліво -

усе, що мені казали про свободу

усе ще сприймаю знаки твоєї уваги

як знаки пріоритету на вузькій дорозі,

все ще на них ведуся

та коли даєш волю рукам,

усе, чого мене вчили,

виявляється непридатним

Taktische Richtigkeit

الألمانية

alles, was sie mich lehrten - ist wertlos jetzt

nichts nehmen, nichts geben, gleich vergessen

bloß nichts verfechten

(und gleich komme ich mir wie ein Fechter vor)

alles, was sie mich lehrten

sind Regeln fürs Degenfechten

- die Linie nicht überschreiten

- sich an die Vorschriften des Angriffsrechts halten

(Wir sind hier beim Sport, nicht im Straßenkampf!)

- Ausfallschritt links, Ausfallschritt rechts -

das ist alles, was sie mir über die Freiheit sagten

noch immer lese ich die Zeichen deines Respekts

wie Verkehrszeichen, die die Vorfahrt regeln auf schmaler Straße

und halte mich sklavisch daran

ließe ich mir selbst freien Lauf

stellte sich alles, was sie mich lehrten

als wertlos heraus

aus dem Ukrainischen von Beatrix Kersten 2014

Кіт у чоботях

الأوكرانية | Kateryna Babkina

Це мої поля і мої сади.

Це мої фортеці у далині.

Мої пасовиська біля води,

і мої рибини на мілині.

При дорозі яблуні і айва,

зеленіє хміль, зріє виноград –

все моє: трава, у траві мишва,

а над нею мат польових бригад.

Мій Чумацький шлях, і в могилах прах,

сорок сім чудес, всі АЕС і ГЕС,

дим вогнів в лісах і кадил в церквах,

і туман увесь із озер і плес.

Це мої комбайни і трактори,

фабрик чорний піт й лихоманка жнив.

Сутінки зійдуть на мої двори,

і мої жінки заведуть там спів.

Це мої кордони і наркота,

це мої наливки і самогон,

це мої сини в теплих животах!

достигають в мріях про закордон.

Мої божевільні від дня до дня!

восхваляють Господове ім ’ я.

Це моя країна. І вся хуйня!

в цій країні також лише моя.

То ж чого ти хочеш, безжальний світ?

Що ж мене висмоктуєш у журбі?

Я і певний брід, і смачний обід,

і лукаве серце віддав тобі .

Розтисни кулак, напрямок чи знак!

поміняй на все неземне й земне -

де ховаєш ту, котра просто так,

без мого усього прийме мене.

Der gestiefelte Kater

الألمانية

Das sind meine Felder, meine Gärten.

Meine Burgen, meine Weiten,

meine Weiden an den Wassern,

meine Fische in den Buchten.

An den Trassen die Äpfel und Pflaumen,

Hopfen, der grünt, die reifenden Trauben,

alles ist mein: die Igel im Kraut

die Schnitter fluchend im Korn.

Mein ist der Sternenstaub und der Staub in den Gräbern,

der Wunder sieben und vierzig, Atomkraft und Hydroturbinen,

Rauch von Weihrauch und brennenden Wäldern,

und die Nebel schwebend über Flüssen und Seen.

Mir gehören die Hänger und Mähmaschinen,

der saure Fabriksschweiß, das Fieber zur Ernte.

Dämmerlicht senkt sich auf meine Höfe

und meine Weiber stimmen dort Lieder an.

Meine Grenzen sind das, meine Junkies,

meine Fusel und meine Schnäpse

und meine Söhne in den Bäuchen,

schwimmend in Träumen von Emigration.

Es sind meine Begeisteten, die täglich

begeistert preisen den Namen des Herrn.

Das ist mein Land. Und der ganze Scheißdreck

in diesem Land gehört ebenfalls ganz allein mir.

Was willst du von mir, du harte Welt?

Was machst du mich klein?

Ich bin doch auch eine feste Burg, eine fette Beute,

und mein listiges Herz gab ich dir.

Lockere die Faust, auf den Dingen von Himmel und Erde

ändre die Weisung und Richtung.

Wo, ach wo verbirgst du die, die einfach nur so

und ohne das alles mich nimmt.

aus dem Ukrainischen von Beatrix Kersten 2014

Вечеря на двох

الأوكرانية | Andrij Ljubka

І я теж міг би бути чорним наркодилером!

Десь у Клівленді, штат Огайо. Слухати свою музику!

В салоні машини, шукати нових адептів, втюрювати їм!

Порошок, а на день Подяки запрошувати своїх найближчих!

Друзів – проституток – додому, дарувати їм фігурки янголів

І ароматичні свічки; довгими-довгими вечорами дивитися!

на подвір’я, дорогу, знічев’я читати написи на банці пива в своїх

Руках, засинати під якісь дебільні ток-шоу.

Або я міг би працювати десь на автозаправці в горах!

Боснії і Герцеговини, приязно вітатися клієнтам, знати всіх у околиці!

Банської Луки, дослухатися до обідніх новин з маленького

радіоприймача, почути зранку пісню і цілий день наспівувати:

«Сараєво, серце моє», вчити своїх дітей правильно кидати ножа,

Ловити рибу і збирати суниці, одного вечора перевірити чи

Знають вони напам’ять слова національного гімну, а потім,

Втішений, роздати їм шоколадні цукерки.

Припускаю, що в будь-якому з можливих життів ти!

б мала з’явитися. Прийти за дозою чи приїхати завправити

Свою машину. Бути проституткою чи просто сестрою. Бути донькою.

Провадити дебільне ток-шоу після півночі. Співати в церковному хорі.

Бути зіркою з найвідомішим хітом «Сараєво, серце моє», який

Я чув би по радіо, а потім цілий день мугикав під ніс.

Думаю, ти обов’язково мала б з’явитися в кожному із!

Моїх можливих життів, навіть не думаю, впевнений.

Але чому не з’являєшся зараз, чому запізнюєшся вже!

На двадцять хвилин, вечеря ж холоне?!

Abendessen zu zweit

الألمانية

Ich könnte auch ein schwarzer Dealer sein,

irgendwo in Cleveland, Ohio. Meine Mucke hören

im Fond eines Autos, neue Handlanger werben, ihnen Pulver

andrehen, zu Thanksgiving meine engsten

Freunde einladen - die Nutten - ihnen Engelsfigürchen und

Duftkerzen schenken; an den elend langen Abenden

in den Hof starren, auf die Straße und weil mir nichts Besseres einfällt

die Aufdrucke auf den Bierbüchsen

lesen, vor der Glotze einpennen bei einer beknackten Show.

Oder ich könnte in einer Autowerkstatt Mechaniker sein, in den Bergen

von Bosnien, freundlich meine Kunden begrüßen, ganz Banja Luka kennen,

die Mittagsnachrichten hören mit meinem

Kofferradio, und morgens ein Lied, das ich den ganzen Tag singe:

"Sarajevo, mein Herz", meinen Kindern beibringen, Messer zu werfen,

Fische zu fangen und Beeren zu sammeln und Abends mal prüfen,

ob sie den Text der Nationalhymne können und dann

beruhigt Schokolade verteilen. Ich gehe davon aus, dass du in jedem meiner möglichen Leben

auftauchen müsstest. Um dir deine Line zu holen, oder weil dein Auto

kaputt ist. Als Nutte oder ganz einfach als Schwester. Als Tochter.

Als Moderatorin der beknackten Show. Singend im Kirchenchor.

Als Star mit dem Megahit "Sarajevo, mein Herz", den ich

immer im Radio hören und den ganzen Tag summen würde.

Ich glaube, du müsstest unbedingt auftauchen, in jedem

meiner möglichen Leben, ich glaube es nicht nur, ich bin überzeugt.

Aber warum tauchst du dann jetzt nicht auf, warum bist du schon

zwanzig Minuten über der Zeit, das Essen wird doch schon kalt?!

aus dem Ukrainischen von Beatrix Kersten 2014

Іранка

الأوكرانية | Andrij Ljubka

Жінка, яка голить ноги у твоїй ванній,

Завтра відсвяткує свої 24.

Хоча «відсвяткує» - заголосно сказано,

Просто подзвонить додому батькам!

І помолиться ввечері.

Ти не розумієш її молитов, її загадкових поглядів,

Мови меню в її телефоні.

Вам не суджено бути разом, воно й на добре,

Кажеш собі, воно й на добре.

У хвилини особливої ніжності ти кажеш,

Що віриш, що в них немає ядерної зброї,

Жодної ядерної зброї, і відчуваєш себе придурком.

Потім тобі сниться, що її тіло!

Пахне ядерною зброєю, пустелями і циганськими піснями.

Чому циганськими – питаєш себе зранку,

Але відповіді на це немає, ти не знаєш!

Як минало її дитинство і де вона вивчила англійську,

Чому обрала саме тебе.

Ви разом три тижні. Часом ти розглядаєш карту світу,

Оцінюючи розташування Ірану, його сусідів,

Природні й людські ресури.

Тобі здається, що розумієш її все краще.

Іноді розпитуєш її про Іран, обіцяєш поїхати туди з нею,

А вона все пахне циганським літом і ядерною зброєю,

І така пустеля між вами, і насувається вечір,

І вона голить ноги в твоїй ванній.

Die Iranerin

الألمانية

Die Frau, die sich in deiner Wanne die Beine rasiert,

die feiert morgen ihren 24.

"Feiern" wäre allerdings zu viel schon gesagt,

ihre Eltern wird sie anrufen daheim

und wird beten am Abend.

Ihre Gebete verstehst du nicht, auch nicht ihre seltsamen Ansichten

oder die Menüsprachen ihres Mobiltelefons.

Euch ist nicht bestimmt, zusammen zu sein, das ist auch ganz gut so,

sagst du dir, das ist auch ganz gut so.

In besonders zärtlichen Momenten sagst du ihr,

du glaubtest nicht, dass sie da die Atombombe hätten,

nein, keine Atombombe, und kommst dir dabei total dämlich vor.

Dann träumst du davon, wie ihr Körper riecht, nach Atombombe riecht,

nach Wüsten und nach Zigeunerballaden.

Wieso bloß Zigeuner, fragst du dich am Morgen,

aber darauf gibt's keine Antwort, du hast keine Ahnung,

wie ihre Kindheit verlief, wo sie Englisch lernte,

weshalb sie sich ausgerechnet dich ausgesucht hat.

Ihr seid jetzt drei Wochen zusammen. Manchmal schaust du dir eine Weltkarte an,

wo liegt der Iran, welche Länder grenzen daran,

Bevölkerungsdichten und Bodenschätze.

Dann kommt es dir vor, als verstündest du sie schon besser.

Manchmal fragst du sie aus über ihr Land, versprichst, mit ihr hinzufahren,

und immer noch riecht sie nach Bombe und nach Zigeunersommer

und zwischen euch ist diese Wüste, und der Abend bricht an

und sie rasiert sich in deiner Wanne die Beine.

aus dem Ukrainischen von Beatrix Kersten 2014

Вічна пам’ять

الأوكرانية | Kateryna Babkina

Коли помираєш, слід пам’ятати про!

те, що, звісно, перемагає завжди добро,

але це не одразу помітно;

що дерева срібні і ріки солодкі хоч десь та є,

і що тільки те, що ти віддав, назавжди твоє,

навіть якщо це – усе в тобі світло;

що любити не боляче і не страшно навіть тоді,

коли від любові тебе охоплює страх і біль,

що його і не побороти.

І у жодному разі не слід уявляти, як!

будуть після тебе інші жити чи помирати, так!

і не взнавши, хто ти.

Тож коли, очікувано чи ні, настає та мить!

в місті, де очевидно забагато всього горить,

у країні, котра забагато від тебе хоче–

краще швидко перелічити імена дорогих і тих,

хто з любов’ї обережно йтиме тепер по шляхах твоїх,

і не закривати очі.

Вічна пам’ять – тонке проміння, що пливе через всі часи,

дорогоцінний дзвін у повітрі, голубі голоси,

відблиски золоті у чужих зіницях.

Тож коли помираєш – слід проспівати собі мерщій:

перетікає життя в життя як моря в дощі,

і тому воно не скінчиться.

Ewiges Gedenken

الألمانية

Liegst du im Sterben, so solltest du daran

denken, dass, klar, immer das Gute gewinnt,

nur merkt man's vielleicht nicht gleich.

Dass es jedenfalls irgendwo silbrige Bäume und süße Flüsse gibt

und dass für immer dein nur ist, was du herschenkst,

und sei's auch alles an Licht, was du hast.

Dass Lieben nicht weh tut und nicht schlimm ist selbst dann,

wenn die Angst dich packt vor der Liebe und es schmerzt,

dagegen nicht anzukommen.

Keinesfalls solltest du daran denken, wie

nach dir andere leben und sterben, die

nicht das Geringste wissen von dir.

Kommt also, sei´s unerwartet oder auch nicht, der Augenblick,

in der Stadt, die noch überall brennt,

in dem Land, das noch so viel von dir will,

dann zähl besser schnell deine Lieben auf und die,

die liebevoll achtsam in deine Fußstapfen treten

und schließ deine Augen nicht.

Ewiges Gedenken - ist ein dünner Strahl, der durch die Zeiten bricht,

ist ein kostbarer Klang in der Luft, ist Taubengurren

und blitzendes Gold in fremdem Aug.

Liegst du im Sterben, so solltest du singen:

Leben läuft über in Leben wie Meer in Regen

und darum endet es nicht.

aus dem Ukrainischen von Beatrix Kersten 2014

[Рух дверей, ніби чоловік стогне уві сні]

الأوكرانية | Taras Malkovych

Рух дверей, ніби чоловік стогне уві сні.
В абсолютній тиші я неспокійно перечікував,
доки відчинені двері зачинять, а отже
вищий тембр стогону перетече у стогін куди басовитіший.
Я уявляв чоловіка, який ще в дитинстві, загравшись у хованки,
заховався за непримітні дверцята
десь у затьмянілому кутку квартири.
Дивувався проте, чому його не знаходили так довго.
Ніхто так і не глянув у той куток, а чоловік заснув
і з часом просто вріс у двері; і ось тепер
чуються його стогони:
відімкнеш двері – стогін тонший, радісніший,
ніби чоловік бачить, що двері відчинено і він вільний.
А коли двері знову зачиняють –
чоловік басовито, по-невільницьки простогнює,
ніби востаннє.
І я, не витримавши, скрикую:
Чоловіче, вічний швейцаре, врослий у двері,
прокинься, я не хочу ні бігти до місця жмурок,
ні стукати, ні кричати нікому про твою появу,
але я знайшов тебе, чоловіче,
всі тебе покинули, а я знайшов.
Прокинься, я прийшов щоб
розмурувати тебе з дверей
і змастити їх
власним голосом.

© Taras Malkovych/Тарас Малкович
from: Той хто любить довгі слова
Chernivtsi: Meridian Czernowitz, 2013
Audio production: International Poetry Festival Meridian Czernowitz

[Die Bewegung der Tür, wie wenn ein Mensch stöhnte im Schlaf]

الألمانية

Die Bewegung der Tür, wie wenn ein Mensch stöhnte im Schlaf.
In tiefer Stille wartete ich unruhig
bis die offene Tür zuging, und dabei 
das höhere Stöhnen umschlug in ein tieferes Timbre, ein Stöhnen im Bass.
Ich stellte mir den Menschen vor, als Kind, beim Versteckspiel, hatte er sich
hinter dem unscheinbaren Türchen
in der dämmrigen Ecke der Wohnung verborgen.
Ich fragte mich, warum man ihn so lange nicht gefunden hatte.
Es hatte wohl niemand in dieser Ecke gesucht, da war der Mensch eingeschlafen
und mit der Zeit einfach hineingewachsen in die Tür, und jetzt 
ertönte sein Stöhnen.
Ging die Tür auf, war das Stöhnen zarter, fröhlicher,
als sähe der Mensch, dass die Tür offen war und er frei,
ging die Tür wieder zu,
stöhnte der Mensch im Bass, unwillkürlich,  
als wäre es das letzte Mal.
Da hielt ich es nicht mehr aus und schrie:
He du, Mensch, ewiger Türsteher, der du eingewachsen bist in die Tür! 
Wach auf, ich will weder blindlings hinstürmen, 
noch klopfen, noch herausposaunen, dass du da bist, 
aber ich habe dich gefunden, Mensch, 
wo alle dich verlassen haben, habe ich dich gefunden.
Wach auf, ich bin gekommen,
dich herauszuholen aus der Tür
und sie zu schmieren
mit meiner eigenen Stimme.

Übersetzung: Beatrix Kersten